У Дніпрі відкрили Музей дитинства

У Дніпрі 9 лютого відкрили Музей дитинства, філію Дніпровського науково-технічного музею «Машини часу». Новий музей розташувався в будинку, де свого часу жили робітники Брянського заводу.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 
фото: юлія Рацибарська, радіо свобода

У Музеї дитинства його засновник Михайло Прудников зібрав експонати, які показують дитинство 60-90-х років ХХ століття. Над створенням закладу працювали 6 років, каже він. Перед цим засновник відвідав музеї схожої тематики в Україні та за кордоном – у Вільнюсі, Будапешті, Стамбулі, містах Німеччини.

Як розповів Михайло Прудников, музейна колекція нараховує близько тисячі ретроекспонатів, серед яких гральні автомати, настільні ігри, книжки, іграшки, техніка, фотографії, листівки, посуд, одяг тощо.

Зокрема, в музеї презентують іграшки, виготовлені в Дніпрі, де працював великий комбінат дитячої іграшки, а також іграшки, зроблені на промислових і навіть оборонних підприємствах міста.

"Південмаш випускав іграшкові автомати, "ДМЗ" – робота і літак, завод пластмасових виробів "Хвиля" – різноманітні лабіринти, і окремий був цех для виготовлення хлопавок. Наш рідний комбінат "Іграшка" – асортимент на рік 130 штук. Велосипед "Гном" – теж "південмашівський". Таких випускали 130 тисяч на рік", – сказав керівник музею.

Експозиція розташувалася в трьох залах – "Настільні ігри та ігрові атракціони", "Світ іграшок", "Виставковий артпростір". Її планують постійно доповнювати й оновлювати.

"Наше завдання – створити музей не чогось такого, що є за трьома морями, чогось дефіцитного, а показати ті речі, якими ми гралися в своєму дитинстві", – сказав Прудников.

Деякими експонатами можна тут-таки бавитись.

Також музей приймає в дарунок від містян іграшки з часів їхнього дитинства. Музей існуватиме власним коштом. Також, як повідомив на відкритті міський голова Борис Філатов, місцева влада розглядає можливість надання йому гранту для розвитку.

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін