АНОНС: Онлайн-подія «Логвинове. Брат за брата»

До шостих роковин завершення боїв під м. Дебальцеве у Національному музеї історії України у Другій світовій війні поговорять про події біля населеного пункту Логвинове, який став знаковою точкою як у війні на Донбасі, так і в історії українського війська.

Про це "Історичній правді" повідомили у прес-службі Музею.

 

Після того як 29 січня 2015 р. незаконні збройні формування взяли під контроль м. Вуглегірськ, їхнім наступним завданням російські куратори визначили блокування траси М103 між м. Артемівськ та м. Дебальцеве. На той час саме вона була "дорогою життя" для всього дебальцівського угруповання ЗСУ. Від 9 до 12 лютого 2015 р. за с. Логвинове точилися запеклі бої.

Про українських захисників, які намагались утримати ворога на цій ключовій позиції, розкаже науковиця музею Ірина Коцаб'юк.

Учасники заходу познайомляться з братами Олександром і Тарасом Ламбурськими із 30-ї механізованої бригади. Вони разом пройшли Революцію Гідності, брали участь у боях на ділянці від Луганського аеропорту до м. Щастя (Луганська область) та поблизу м. Дебальцеве.


Час: 12 лютого, п'ятниця, 11:00


Місце: Національний музей історії України у Другій світовій війні, вул. Лаврська, 27, м. Київ


Трансляція за посиланням https://www.facebook.com/warmuseum.kiev.ua/posts/3654646744648134


Контакт: (093)185-72-55 Анастасія Євглевська, e-mail: warmuseum.kiev@gmail.com

Мюнхенський договір 1938: зрада напередодні війни

Годинник на празькому головному вокзалі, пойменованого на честь Вудро Вілсона, показував третю годину дня. З щойно прибулого потягу на перон вийшов високий акуратно вдягнений чоловік поважного віку – колишній міністр торгівлі Великобританії, а нині просто лорд Уолтер Ранcімен. Надворі було третє серпня 1938 року. Лорд Ранcімен прибув в Прагу із непростим завданням – переконати президента Чехословаччини Едварда Бенеша віддати прикордонні області своєї країни німецькому Райху.

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza