Архів національної пам'яті підписав договір про співпрацю з Національним архівом Латвії

Урочисте підписання відбулося у Будинку митрополита Національного заповідника «Софія Київська» за участі архівістів, політиків, журналістів, істориків та науковців

Про це "Історичній правді" повідомили в Архіві національної пам'яті.

 
Директори Мара Спруджа та Ігор Кулик
Фото: Сергій Аніщенко

Договір між Архівом національної пам'яті та Національним архівом Латвії надасть дослідникам ще більше можливостей для вільної роботи з іноземними архівами. Установи планують обмінюватися практичним досвідом, інформацією, копіями документів, створюватимуть спільні наукові та культурні проекти.

"Підписаний договір відкриває більш широкі можливості вивчення документів, надаючи більш повну інформацію про діяльність репресивних установ СРСР. Це  надає і більш широкі можливості для реалізації спільних проектів та обміну досвідом спеціалістів", - зазначила директорка Національного архіву Латвії Мара Спруджа. 

 
Директори Мара Спруджа та Ігор Кулик
ФОТО: СЕРГІЙ АНІЩЕНКО

Серед латвійської делегації на заході були присутні також заступниця директорки Національного архіву Латвії Інгуна Слайдіня, старший експерт Національного архіву Латвії Гинтс Зелменіс та парламентський секретар Міністерства культури Латвійської Республіки Рітварс Янсонс

Після урочистого підписання відбувся круглий стіл "Доступ до документів репресивних органів в Україні та Латвії". Учасниками заходу стали близько 40 гостей, серед них:

  • Павел Жачек – історик, перший директор Інституту досліджень тоталітарних режимів (Чехія), член Парламенту;
  • Антон Дробович – голова Українського інституту національної пам'яті;
  • Анатолій Хромов – керівник Державної архівної служби України;
  • Рефат Чубаров – кримськотатарський політик і громадський діяч, народний депутат України III— VIII скликань;
  • керівники архівних установ та музеїв України, науковці, громадські діячі. 
 
ФОТО: СЕРГІЙ АНІЩЕНКО

"Круглий стіл став спробою зрозуміти чи дійсно документи репресивних органів СРСР стали доступними в Україні та Латвії? Чи можливо оцифрувати мільйони справ на репресованих і виставити на загал списки агентів КГБ?

Що можуть запозичити одна в одної дві колишні країни СРСР в питанні доступу до архівів? Наскільки взаємопов'язані між собою відкриття архівів спецслужб комуністичного режиму та демократичний розвиток нової держави? - підсумував директор Архіву національної пам'яті та модератор дискусії Ігор Кулик. - Я радий, що на пізнання власного минулого і пошук ефективних рецептів сталого розвитку зібралося так багато людей".

Організатором дискусії став Архів національної пам'яті.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.