Продовжено оренду могили полковника Миколи Шраменка

Благодійний фонд «Героїка» забезпечив до 2031 р. існування могили полковника Армії УНР Миколи Шраменка, похованого на цвинтарі Вальдфрідгоф (Waldfriedhof – Neuer Teil) у Мюнхені.

Про це БФ "Героїка" повідомляє на сторінці у Фейсбук.

 

"Наш фонд опікується цією могилою з 2016 р. Тоді, через тривалу несплату (від 2002 року), адміністрація кладовища демонтувала надгробну плиту з могили і виставила місце поховання на продаж. На щастя, "Героїка" своєчасно втрутилась. Ми уклали з Управлінням муніципальних кладовищ Мюнхена (Städtische Friedhöfe München) договір опіки над могилою.

Це означає, що ми є власниками місця поховання, а відтак зобов'язуємося здійснювати оплату землекористування. У 2016 р. оренда могили Шраменка на 5 років коштувала 175 євро. Цьогоріч – вже 340 євро. Відтак, фонд вирішив шукати кошти для оплати одразу на 10 років наперед, адже Вальдфрідгоф – це престижне кладовище і ціни тут лише зростатимуть.

Сьогодні оренда на 10 років коштує вже 680 євро і саме цю суму ми були змушені заплатити", – розповідає представник фонду "Героїка" у ФРН Олександр Сухорончак.

Продовження оренди могили стало можливим завдяки добродіям (сума вказана у гривнях):

Соломія Бобровська– 8000, Максим Кобєлєв – 2000, Андрій Лавріненко – 1457, Olena Zöllner – 614, Руслан Теліпський– 500, Буштрук Артем Геннадійович – 350, Антоніна Єрмоленко – 260, Жертводавець – 200, Колісник Олег – 200, Терновий Дмитро Андрійович – 200, Ігор Бігун – 100, Талапчук Валентин – 10.

Разом: 23 891 грн (780 євро).


В 10 хв пішої ходи від могили Шраменка знаходилася могила Павла Котовича (Waldfriedhof Alter Teil, Furstenrieder Str. 288. Гріб №178-2-0022), уродженця Одещини.

У 17-літньому віці Павло долучився до антибільшовицького повстання, що спалахнуло в Ананьївському повіті у квітні 1920 р. Згодом, в числі інших своїх земляків, був зарахований до 4-го куреня Чорноморського полку Волинської дивізії Армії УНР. Хорунжий Котович пройшов з українським військом всю кампанію 1920-го року, і лише у листопаді, під натиском червоних, перейшов на західний берег річки Збруч.

Тут українська армія була роззброєна та інтернована у таборах. До Другої світової війни Котович мешкав у Польщі, а згодом виїхав до Німеччини. Займався журналістикою, у 1940–1950 рр. був редактором українських видань у Німеччині "Наше життя", "Українські вісті", "Мета", а з 1954 р. – мовним редактором українських видань Інституту для вивчення СРСР. На жаль, але його могили вже немає. Причина та сама – могила не оплачувалась і в 1981 р. в ній було поховано іншу особу.

На жаль, Німеччина залишається однією із найпроблемніших держав з точки зору збереження могил захисників України. Тут поховано чимало ветеранів Армії УНР, Галицької армії, УПА, членів ОУН, колишніх комбатантів УНА.

Лише незначна частина наших поховань у ФРН знаходяться на цвинтарях, що визнані пам'ятками місцевого значення, а відтак не потребують оплати – скажімо, як могила полковника Армії УНР Андрія Носаченка у м. Дорнштадт (земля Баден-Вюртемберг).

Однак, навіть за цими могилами слід доглядати – чим за власний кошт займається представник фонду "Героїка" у ФРН Олександр Сухорончак та група його соратників.

Найближчим часом "Героїка" планує з'ясувати вимоги до пам'ятників, що висуваються Управлінням муніципальних кладовищ Мюнхена (Städtische Friedhöfe München), а відтак скласти проєкт і кошторис пам'ятник для могили Миколи Шраменка (гріб №430-3-0235), про що повідомимо додатково.

З попередньої збірки коштів, що проводилась з метою оплати оренди могили хорунжого Армії УНР Сергія Саленка (1891 – 1948), похованого на цвинтарі Фельдмохінг (Feldmoching) в Мюнхені, у фонду залишилось 8275 грн.

Зібрані кошти не були витрачені у зв'язку з тим, що могила була проплачена невідомою особою і збережена щонайменше на 5 років. Зазначена сума, за рішенням Правління фонду, була витрачена на проведення виставки картин "Перші визвольні змагання в картинах Артура Орльонова" у будівлі Національного військово-історичного музею України, зокрема на транспортування 11 картин з Вінниці (Центр історії Вінниці) та Служби зовнішньої розвідки України, а також на придбання 6 рам.

Перелік жертводавців та суми пожертв на оплату могили хорунжого Армії УНР Сергія Саленка:

Ігор Голод – 23 (CAD), Олена Зайцева – 20 (EUR), Тарас Піняжко – 20 (EUR), Теліпський Руслан Юрійович – 500, Земерова Тетяна Юріївна – 200, Антон Дробович – 600, Максименко Арсеній Миколайович – 50, Щербак Роман Олексійович – 150, Ліхновський Зіновій Володимирович – 100, Мисько Нестор Васильович – 200, Христина Сервило – 20 (EUR), Любомир Кузимків – 20 (CAD), Олена Нечай-Носаль – 20 (EUR), Іван Мачинський – 20 (EUR), Мирослава Штурмай – 40 (EUR), Друм Тарас Володимирович – 200, Жертводавець – 998.

Разом: 2 998 грн, 43 CAD, 140 EUR


Докладніше про Миколу Шраменка.

Докладніше про Павла Котовича.

Докладніше про Сергія Саленка.

Докладніше про виставку картин "Перші визвольні змагання в картинах Артура Орльонова".



Підтримати діяльність БФ "Героїка":

————————————————

ПриватБанк: 4149 6090 0301 3192, Цюпка Наталя Романівна

————————————————

Найменування юр. особи: Благодійна організація "Благодійний фонд "Героїка"

Код ЄДРПОУ: 38697076

Валюта рахунку: UAH

№ рахунку: UA343510050000026005602566300

Назва банку: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"

МФО (код банку): 351005

Призначення платежу: Благодійний внесок

————————————————

PayPal: heroic.spirit@gmail.com

————————————————

Patreon: https://www.patreon.com/heroyika

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.