Спецпроект

1973: день студента в Афінах - танк переїздить через демонстранта

17 листопада 1973 року військова хунта придушила студентське повстання в Політехнічному універі Афін. Це стало початком кінця режиму полковників. Загиблі студенти сьогодні вшановуються як герої на державному рівні.

День студента в Греції є не просто приводом влаштувати вечірку чи вшанувати загиблих 1939 року від рук нацистів чеських студентів, в честь яких і встановлено це міжнародне свято.

У грецької академічної спільноти є з цього приводу свій мартиролог, і то досить великий. В сутичках під час повстання проти військової хунти "режиму полковників" загинуло 24 людини і сотні були поранені.

На цьому відео - ранній світанок 17 листопада. О третій ночі військові вже прорвали барикаду Політехніки, де забарикадувалися студенти з виготовленою в лабораторіях вузу підпільною радіостанцією, і взяли вуз штурмом.

Для пролому у воротах університету теж було використано танк - ось 10 секунд цієї хроніки. В Афінах було введено воєнний стан.

Стихійна демонстрація, яку ви бачите - швидше акт відчаю. Тим радикальнішим є жест невідомого юнака, який лягає перед бронемашиною на асфальт. І виживає.

Повстання "Політехніон" стало початком кінця військової хунти. Влітку наступного року вона була змушена передати владу цивільному уряду. Грецькі вузи отримали екстериторіальність - туди тепер не пускають поліцію. 

А грецькі студенти досі тримають владу у тонусі.



Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка