Спецпроект

1999: Єльцин робить президентом Путіна

Вперше Володимир Путін став президентом Росії 31 грудня 1999 року - спершу як "виконуючий обов'язки". Це сталося, коли Борис Єльцин у зворушливому новорічному телезверненні оголосив про свою відставку.

Перший президент незалежної Росії Борис Єльцин запам'ятався полум'яними демократичними спічами, боротьбою з прибічниками посилення радянської влади і ліквідацією СРСР (разом із постом його президента - політичного конкурента Єльцина Михайла Горбачова).

Як розпадався СРСР. Спогади доньки Єльцина

Інші знакові явища життя вже пострадянської Росії, які асоціюються з Єльциним - економічна криза, війна в Чечні, загроза комуністичного реваншу, алкогольні скандали в верхах, "дорррогие рассияне, паннимаеш" і подібність до пізнього Брєжнєва.

Рейтинг Єльцина впав дуже низько, але він не став очікувати чергових президентських виборів - у канун міленіуму він оголосив, що йде у відставку. Для промови він обрав найбільш ностальгічний для багатьох момент - новорічне телезвернення президента. Це стало сюрпризом і шоком для росіян.

"Я втомився, я йду, - говорить в останній офіційній промові Борис Єльцин. - Поступаюся місцем новому поколінню, яке зробить краще".

Виконуючим обов'язки голови держави став тодішній прем'єр-міністр РФ Володимир Путін. Він теж виступив із новорічним вітанням, а через три місяці, у березні 2000 року його успішно обрали президентом.

"Путин. Коррупция". (Не)бідний лідер великої Росії

"Прощаючись, я хочу побажати усім - будьте щасливі" - такими були останні слова Бориса Миколайовича в новорічному ефірі. - З новим щастям, дорогі мої".

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.