Спецпроект

2001-2011: Любомир Гузар - кардинал греко-католиків

Під час цьогорічної Різдвяної просфори Глави УГКЦ на екрані демонстрували фільм у фотографіях про Блаженнішого Любомира. Ми пропонуємо вам переглянути цей фотофільм, який підготував Сергій Проскурня.

Любомир Гузар був кардиналом Української греко-католицької церкви 10 років - з 2001 до 2011. Сьогодні Папа Римський Венедикт XVI прийняв зречення патріарха Любомира з посади глави УГКЦ.

Гузар став першим предстоятелем греко-католиків, обраним спеціальним синодом єпископів після виходу церкви з підпілля та здобуття Україною незалежності.

За його предстоятельства церква перестала бути винятково галицькою, зробивши крок на Лівобережжя - хоча б у вигляді нового кафедрального храму неподалік столичної Русанівки.

Про сучасну історію УГКЦ читайте в розділі "Тексти"

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".