Спецпроект

Папа Венедикт XVI прийняв зречення Патріарха Любомира з посади глави УГКЦ

Про це рішення понтифіка, прийняте 10 лютого, інформує офіційний сайт Української Греко-католицької церкви. Подання щодо відставки вселенському архиєрею владика Гузар подав 2008 року, коли йому виповнилося 75 років.

"Сьогодні, коли я вже не маю достатньо сил, хочу передати уряд своєму наступникові, який ефективно продовжуватиме цю працю. Бо це не моя праця і я не є ключем. Ключем є Церква, а мета нашої праці - служіння Церкві, і ми стараємося це виконувати доти, доки можемо це робити ефективно", - пояснює своє рішення Блаженніший Любомир.

Після відходу від керівництва УГКЦ Блаженніший Любомир не має наміру цілковито покидати життя Церкви і суспільства. "Я робитиму те, що ще можна робити. Буду молитися за Церкву, переосмислювати минуле, стежити за тим,  щоб нічого з минулого нашої Церкви не затратилося. Хотів би проводити зустрічі з молоддю, а також з різними професійними групами", - розповідає колишній предстоятель УГКЦ. Уже цього місяця Його Блаженство зустрічатиметься зі студентами Києво-Могилянської академії, а також розпочинає роботу над другою аудіотрилогією під назвою "Суспільство", до якої увійдуть аудіокниги "Суспільство і влада", "Суспільство і бізнес" та "Суспільство і закон".

"Згідно з канонічним правом, до обрання нового Глави УГКЦ Адміністратором Церкви буде Архиєпископ Львівський владика Ігор (Возьняк). Протягом двох місяців відбудеться виборчий Синод, який обере нового Главу Церкви. За Блаженнішим Любомиром збережуться усі титули та почесті, належні його санові", - повідомив секретар Синоду Єпископів, Куріальний єпископ УГКЦ Богдан (Дзюрах).

Блаженніший Любомир очолив УГКЦ десять років тому, після смерті свого попередника на престолі Мирослава Івана (Любачівського). Він став першим Предстоятелем Церкви, обраним спеціальним Синодом Єпископів після виходу Церкви із підпілля та здобуття Україною незалежності. У час правління Церквою Блаженнішим Любомиром престол Глави УГКЦ був повернений зі Свято-Юрської гори у Львові до столиці України. У Києві підходить до завершення будівництво Патріаршого собору Воскресіння Христового та Патріаршого центру УГКЦ.

УГКЦ сьогодні

На сьогодні УГКЦ об'єднує понад 5,5 мільйона вірних на території України; крім того, греко-католиками визнають себе біля 1,5 мільйона осіб у країнах Європи, Північної і Південної Америки та Австралії. Верховне Архиєпископство в Україні об'єднує 12 єпархій та екзархатів. За статистичними даними Державного департаменту у справах релігій в Україні, станом на 1 січня 2010 року УГКЦ налічувала: 3597 зареєстрованих громад, 2347 священиків, 1248 ченців і черниць, 3581 храм, 1138 недільних шкіл, 105 монастирів, 27 періодичних видань, 15 навчальних закладів із 1273 слухачами, основним із яких є Український католицький університет. Сьогодні до Синоду Єпископів УГКЦ входять 50 ієрархів Церкви з України та з-за кордону.

Поза межами України до Верховного Архиєпископства належать: Перемишльсько-Варшавська греко-католицька митрополія у Польщі (Перемишльсько-Варшавська архиєпархія та Вроцлавсько-Ґданська єпархія з понад 300 тисячами вірних у 100 парафіях), три апостольські екзархати для українських греко-католиків у Німеччині, Франції та Великобританії, дві греко-католицькі митрополії у Північній Америці: Сполучених Штатах і Канаді (у США - Філадельфійська митрополія, яка складається з чотирьох єпархій у Філадельфії, Пармі, Чикаго і Стемфорді, у Канаді - Вінніпезька митрополія з п'яти єпархій у Вінніпегу, Едмонтоні, Нью-Вестмінстері, Саскатуні й Торонто). Крім того, існують єпархії УГКЦ у Буенос-Айресі (Аргентина), Куритибі (Бразилія) і Мельбурні (Австралія). Українські греко-католики мають також вікаріат у Румунії, громади у Литві (Вільнюс), Латвії (Рига, Даугавпілс та Резекне), Естонії (Таллін), Молдові (Кишинів), Австрії, Парагваї, Венесуелі, Португалії, Італії, Іспанії, Греції, Швейцарії, Бельгії, Казахстані та Росії. УГКЦ надає духовну опіку своїм вірним у країнах перебування останньої хвилі мігрантів з України.


Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.