Спецпроект

1935: гітлерівське телебачення - вар'єте і пропаганда

Націонал-соціалістичне телебачення проіснувало з березня 193-го до вересня 1944-го. Красиві високі юнаки в одностроях Вермахту танцюють з білявими дівчатами. "До поранення на Східному фронті я взагалі не думав, що навчуся танцювати". - "У вас ампутовані обидві ноги?" - "Так. Життя прекрасне".

22 березня 1935 року телебачення розпочало свою тріумфальну ходу світом - з нацистської Німеччини.

Начальник Імперського мовлення Ойген Гадамовський доповів (прямо в ефірі) Гітлеру: "Зі станції Берлін-Вітцлебен розпочато перше у світі регулярне телевізійне мовлення... Настав час, коли ми готові передати через націонал-соціалістичне ТБ ваш образ, мій фюрере, всім німецьким серцям".

Націонал-соціалістичне телебачення проіснувало з березня 1935-го до вересня 1944-го. Його сигнал приймали біля 700 телевізійних апаратів по всій Німеччині.

Формула успішного ТБ від Геббельса: 75% розважайлівка і 25% - пропаганда

Нещодавно німецький журнал "Шпіґель" знайшов архів нацистських телепередач. Деякі уривки можна побачити в цьому відео (на жаль, з англійськими коментарями поверх оригінального запису).

У 1936 році транслюють усілякі вар'єте - з танцями і музикою. "Не тільки ковбої знають, як застосовувати ласо", - жартує ведучий. Далі жарти ще крутіші: "Тих іноземних музикантів, які гратимуть не в ноту, відправлятимуть у концертаційні табори".

В 1943-ому закликають бути "господарями власної долі". Це передача про шпиталь, де лікуються ветерани з ампутованими кінцівками. Вони організовано і дружно долають на протезах лінію перешкод. Дивитися на цей ентузіазм доволі лячно.

Нацистський агітпроп на поштових листівках

Красиві високі юнаки в одностроях Вермахту танцюють з білявими дівчатами. "До поранення на Східному фронті я взагалі не думав, що навчуся танцювати". - "У вас ампутовані обидві ноги?" - довірливо тулиться дівчина. - "Так, але життя прекрасне".

"А на завершення нашого вечора - маршова музика, - усміхається дикторка. Її губи намальовані чорним, бо тодішня телетехніка не сприймала червоного кольору. - Хайль Гітлер!"

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.