Спецпроект

1935: гітлерівське телебачення - вар'єте і пропаганда

Націонал-соціалістичне телебачення проіснувало з березня 193-го до вересня 1944-го. Красиві високі юнаки в одностроях Вермахту танцюють з білявими дівчатами. "До поранення на Східному фронті я взагалі не думав, що навчуся танцювати". - "У вас ампутовані обидві ноги?" - "Так. Життя прекрасне".

22 березня 1935 року телебачення розпочало свою тріумфальну ходу світом - з нацистської Німеччини.

Начальник Імперського мовлення Ойген Гадамовський доповів (прямо в ефірі) Гітлеру: "Зі станції Берлін-Вітцлебен розпочато перше у світі регулярне телевізійне мовлення... Настав час, коли ми готові передати через націонал-соціалістичне ТБ ваш образ, мій фюрере, всім німецьким серцям".

Націонал-соціалістичне телебачення проіснувало з березня 1935-го до вересня 1944-го. Його сигнал приймали біля 700 телевізійних апаратів по всій Німеччині.

Формула успішного ТБ від Геббельса: 75% розважайлівка і 25% - пропаганда

Нещодавно німецький журнал "Шпіґель" знайшов архів нацистських телепередач. Деякі уривки можна побачити в цьому відео (на жаль, з англійськими коментарями поверх оригінального запису).

У 1936 році транслюють усілякі вар'єте - з танцями і музикою. "Не тільки ковбої знають, як застосовувати ласо", - жартує ведучий. Далі жарти ще крутіші: "Тих іноземних музикантів, які гратимуть не в ноту, відправлятимуть у концертаційні табори".

В 1943-ому закликають бути "господарями власної долі". Це передача про шпиталь, де лікуються ветерани з ампутованими кінцівками. Вони організовано і дружно долають на протезах лінію перешкод. Дивитися на цей ентузіазм доволі лячно.

Нацистський агітпроп на поштових листівках

Красиві високі юнаки в одностроях Вермахту танцюють з білявими дівчатами. "До поранення на Східному фронті я взагалі не думав, що навчуся танцювати". - "У вас ампутовані обидві ноги?" - довірливо тулиться дівчина. - "Так, але життя прекрасне".

"А на завершення нашого вечора - маршова музика, - усміхається дикторка. Її губи намальовані чорним, бо тодішня телетехніка не сприймала червоного кольору. - Хайль Гітлер!"

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.