1986: останнє інтерв'ю гауляйтера України Еріха Коха

Нацистського керівника окупованої України не повісили. Еріх Кох став останнім нацистським лідером, доживши до 1986 року в комфортній камері в польській тюрмі. Ані УРСР, ані Радянський Союз не вимагали його видачі або смертної кари.

6 липня 1942 року рейхскомісар України Еріх Кох видав розпорядження про заборону службовцям цивільних установ рейхскомісаріату "Україна" відвідувати будь-які культурні заходи, організаторами яких є українці.

Рейхкомісаріат "Україна" - колоніальне адміністративне утворення на деяких окупованих нацистами українських і білоруських землях (Волинь, Поділля, Полісся, Центр, Полтавщина, Запоріжжя). Кох був господарем цієї квазідержави з вересня 1941-го по листопад 1944-го. 

Незважаючи на формальну "українізацію" (мова, поліція, окупаційні карбованці), нацисти розглядали комісаріат суто з територіальної, функціональної для Третього рейха точки зору. Навіть столицею Кох обрав не Київ, а Рівне.

Йому приписують фразу "Українським дітям не потрібні школи. Необхідних знань їх навчать німецькі господарі". За час урядування Коха 4 млн громадян України загинули, а 2,5 млн були вивезені на роботи в Німеччину як "остарбайтери". Окуповані території нещадно грабувалися - від чорноземів до картин.

Проти Коха у Рівному нібито діяв радянський партизанський загін за участі оспіваного в часи СРСР розвідника Кузнєцова. Маючи можливість знищити рейхскомісара, підпільники не зробили цього, що дає змогу окремим дослідникам висувати версії про співпрацю нациста з радянськими спецслужбами.

1944: таємниця смерті розвідника Кузнєцова

У 1944-45 роках Еріх Кох командував ополченням у Східній Пруссії, але втік звідти при наближенні Червної Армії. На цьому унікальному відео старий дідуган, який колись був жорстоким вершителем людських доль, обурюється, що вермахт здав Кенігсберг (нині Калінінград у Росії - ІП).

Найдивовижнішою є й подальша доля самого Коха. Утікши в Німеччину, він успішно переховувався кілька років, обробляв садочок і отримував державну допомогу. В 1949-му його вирахували британці, заарештували і видали полякам.

Суд над нацистом розпочався тільки в 1958 році у Варшаві - Коха звинуватили у знищенні 400 тисяч поляків Східної Прусії, але не згадали про його злочини в Україні. Під час процесу нацист заявляв про симпатії до Радянського Союзу і ставив собі в заслугу протидію планам свого шефа Альфреда Розенберга.

В 1959-му Коха засудили до страти, однак не повісили, як інших високопоставлених нацистів - замінивши вирок на довічне ув'язнення. Решту життя він провів у комфортабельній камері польської тюрми Барчево - з телевізором, бібліотекою і свіжою західною пресою.

Помер у листопаді 1986-го, у віці 90 років, так і не покараним за свої злочини в Україні. Уряди УРСР та СРСР нібито не вимагали його видачі або засудження.

Незадовго до смерті західнонімецькі журналісти взяли у Коха інтерв'ю про Кенігсберг. Шматочок цього тюремного відео нациста, який не розкаявся, ви і бачите тут.

Дивіться також інші матеріали за темою "Друга світова війна"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?