1989-91: фільм Сергія Буковського "Україна: точка відліку"

Фільм Сергія Буковського "Україна: точка відліку" присвячений 20-літтю незалежності. Це блискуча робота. Подивіться її - чи ви цікавитеся історією, чи синематографом. Якісне, справжнє документальне кіно. По ТБ його показали тільки один раз.

Так буває в нашому інформаційному середовищі - коли справді вартісна річ проходить непомітною. В українському телеефірі фільм був показаний ТРК "Україна" 24 серпня 2011 року. І все.

На міжнародному фестивалі Docudays у Києві глядачі влаштували овацію на титрах. На фестивлі World Media Festival у Гамбурзі "Точка відліку" отримала золоту статуетку в номінації "Документальний політичний фільм".

У Стамбулі на фестивалі доктелефільмов "TRT Documentary Awards" стрічка втрапила у фінал із 160 претендентів. Були покази в Колумбійському Університет, в Кембріджі і Лондоні.

Але це фільм у першу чергу не для іноземних глядачів. Це фільм для нас.

Просто подивіться його - прямо зараз. Не пошкодуєте.

1989-1991 роки: напружений сюжет, багато ексклюзиву, грамотні експерти, унікальні архівні кадри, прекрасна натурна зйомка.

Незалежність: як воно було в 1991 році і як буде у 2021-му. Спогади

Режисер Сергій БУКОВСЬКИЙ розповів "Історичній Правді", як знімальній групі вдалося знайти в архівах те, що не знайшли інші:

- Тут немає жодних секретів. Зазвичай використовують 10-15% того, що є в архіві. Інакше кажучи, все беруть із верхньої полиці. На нижню найчастіше немає і часу, і бажання.

Це копітка робота. Ще в свою студентську пору, працюючи асистентом, я займався відбором в архівах у Красногорську (Росія) і в Києві. Просто знаю, де що лежить.

Хроніку 60-річчя Щербицького я запримітив ще в перебудову. У нас на Солом'янці. Це не фільм, а просто незмонтований матеріал: поцілунки, підношення, знову обійми і поцілунки... і так хвилин 20-30!

Складніше за все шукати звичайне життя людей, атмосферу часу. Як і в цьому фільмі, так і в "Війні. Український рахунок", ми в буквальному сенсі збирали архів по крихтах. З такою ж проблемою колись стикався великий Михайло Ромм у "Звичайний фашизм" - тисячі кілометрів пропаганди, і крихти цієї правди.

1990: мітингові пристрасті в Києві. Так закінчувалася УРСР. ВІДЕО

Якщо говорити про "новітню історію", то після 1993-го року в кіноархіві практично нічого немає. Те, що зберігає телебачення, більшою частиною - офіціоз або фільми про "зірок" :) Вони теж називаються в програмі документальними.

Якщо через 20 років хтось захоче знімати фільм про сьогоднішній день, то з архівами йому не пощастить...

Дивіться фільм "Точка відліку":

Частина 2

Частина 3

Частина 4

Частина 5

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.