Спецпроект

1990: мітингові пристрасті в Києві. Так закінчувалася УРСР. ВІДЕО

Люди, яких ви бачите у кадрі, живуть в останній рік існування Української РСР. З того часу нібито нічого не змінилося, подивіться - та ж Верховна Рада, той же фанатичний запал у декого з мітингуючих, і така знайома зневіра у фразі "Та нічого вже не зміниться..."

Цей фільм я знайшов в Центральному державному кінофотофоноархіві імені Пшеничного - він називається "Гайд-парк по-київськи", знято Українською студією телевізійних фільмів у 1990 році.

Сівши за широчезний монтажний стіл, ми зі співробітницею архіву вибрали з бобін із кінострічкою кілька знакових фрагментів.

Так починалася Незалежність. Люди, яких ви бачите у кадрі, живуть в останній рік існування Української РСР. Вони стоять на мітингах або в довжелезних радянських чергах.

Класний момент, коли Кравчука підводять (здається, це робить Павличко) до демонстрантів, а якась жінка йому починає народні приказки про "Богові свічку, а чортові - запальничку" цитувати. А суперечки на початку відео - між військовим, який каже, що армія з народом, і цивільним, який каже, що в народ "стріляє КГБ" - і зараз можна почути серед політично стурбованих громадян.

Крім шарму Києва 20-річної давнини, фільм викликає враження дежавю. Політичні гасла, гучномовці, мітинги, міліція...

Останні дні імперії. 1991-ий очима КГБ

Нібито нічого не змінилося, подивіться - та ж Верховна Рада, ті ж пристрасті, навіть деякі обличчя політиків залишилися тими ж :) Той же фанатичний запал у декого з мітингуючих, і така знайома зневіра у фразі "Та нічого вже не зміниться..."

Але саме вони, ті, хто виходив на мітинги і сперечався на вулицях, змінили країну. Це було 20 років тому. Так починалася Незалежність.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?