1990: Михайло Горинь виступає на ІІ-му з'їзді Народного Руху

Доля ключових фігурантів ІІ-го з'їзду НРУ склалася по-різному. Іван Драч зараз є членом гуманітарної ради при Януковичі. Олександр Лавринович - міністр юстиції. Михайла Гориня поховають 15 січня у Львові.

Це відео, надане "Історичній Правді" багаторічним керівником української редакції Радіо "Свобода" Богданом Нагайлом, зняте 26 жовтня 1990 року на Других урочистих зборах Народного Руху України за перебудову. Громадський рух іще не став партією і не розколовся.

З трибуни звітує керівник секретаріату НРУ Михайло Горинь, якого ведучий з'їзду Дмитро Павличко представляє як "видатного діяча національно-визвольного руху".

"Імперський режим на протязі століть вбивав клин між окремими регіонами, нацьковуючи Схід на Захід", - каже колишній дисидент. Горинь описує тактичні завдання, які стояли перед секретаріатом НРУ: 1) домогтися консолідації нації, 2) розвалити імперію і 3) побудувати українську державу.

На цьому з'їзді Руху було визначено головну мету його діяльності - незалежність України. З назви забрали сором'язливий фіговий листок "за перебудову", причеплений туди у непевний 1989 рік. Головою Руху обрали Івана Драча, заступниками - Михайла Гориня й Олександра Лавриновича.

Зараз, через 22 роки після тих подій, потужної громадської організації більше не існує. У 1990-х вона НРУ перетворився у впливову опозиційну партію під керівництвом В'ячеслава Чорновола. У 1999-му партія розкололася, а Чорновіл загинув у таємничій автокатастрофі. У 2000-х обидва відлами Руху розчинилися в "Нашій Україні" і "Батьківщині".

Доля ключових фігурантів ІІ-го з'їзду НРУ склалася по-різному. Іван Драч зараз є членом громадської гуманітарної ради при президенті Януковичі. Олександр Лавринович - міністр юстиції вже в другому "регіональному" уряді (і вчетверте загалом).

А Михайло Горинь помер 13 січня у Львові.

Прощання з покійним відбудеться 15 січня об 11:00 у Церкві Святої Трійці, що на вул. Тершаківців, 11. О 12:00 розпочнеться чин похорону.

Читайте також: "Час Михайла Гориня"

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.