1991: Прес-конференція ГКЧП у Москві. ВІДЕО

19 серпня 1991 року Державний комітет із надзвичайного стану (рос - ГКЧП) виступив із заявою: "Ми виступаємо за істино демократичні процеси, за послідовну політику реформ, яка веде до економічного і соціального процвітання нашої Батьківщини".

Забута історія має звичку повторюватися.

"Історична правда" з огляду на естетичну подібність українського політичного процесу до подій серпня 1991 року пропонує пригадати, як це було і публікує повний відеозапис прес-конференції Державного комітету з надзіичайного стану (ГКЧП) 19 серпня 1991 року та дещо скорочений текст Звернення ГКЧП до радянського народу.

Путч у Москві тривав 3 дні - з 19 по 21 серпня 1991 року, 22 серня члени ГКЧП були заарештовані.

"В тяжкие, критические для судеб отечества и наших народов час, обращаемся мы к Вам.

Над нашей великой родиной нависла смертельная опасность. Начатая по инициативе М. С. Горбачёва политика реформ, задуманная как средство обеспечения динамического развития страны и демократизация общественной жизни, в силу разных причин, зашла в тупик.

На смену первоначальному энтузиазму и надеждам пришли безверие, апатия и отчаяние. Власть на всех уровнях потеряла доверие населения. Политиканство вытеснило из общественной жизни заботу о судьбе отечества и гражданина. Насаждается злобное глумление над всеми институтами государства. Страна, по сути, стала неуправляемой. (...)

Циничная спекуляция на национальных чувствах - лишь ширма для удовлетворения амбиций. Ни сегодняшние беды своих народов, ни их завтрашний день не беспокоят политических авантюристов. Кризис власти катастрофически сказался на экономике. Хаотичное, стихийное скольжение к рынку вызвало взрыв эгоизма регионального, ведомственного, группового и личного. (...)

Давно пора сказать людям правду: если не принять срочных и решительных мер по стабилизации экономики, то, в самом недалёком времени, неизбежен голод и новый виток обнищания, от которых один шаг до массовых проявлений стихийного недовольства с разрушительными последствиями.

Только безответственные люди могут уповать на некую помощь из-за границы. Никакие подачки не решат наших проблем - спасение в наших собственных руках. (...)

Государственный комитет по чрезвычайному положению" в СССР полностью отдаёт себе отчёт в глубине поразившего нашу страну кризисa. Он принимает на себя ответственность за судьбу Родины, и преисполнен решимости принять самые серьезные меры по скорейшему выводу государства и общества из кризиса.

Мы обещаем провести широкое всенародное обсуждение проекта нового союзного договора, незамедлительно восстановить законность и правопорядок, положить конец кровопролитию, объявить беспощадную войну уголовному миру, положить конец произволу расхитителей народного добра.

Мы выступаем за истинно демократические процессы, за последовательную политику реформ, ведущую к экономическому и социальному процветанию нашей Родины.

В здоровом обществе станет нормой постоянное повышение благосостояния всех граждан. Мы сосредоточим внимание на защите интересов самых широких слоёв населения. Развивая многоукладный характер народного хозяйства, мы будем поддерживать и частное предпринимательство. Нашей первоочередной задачей станет решение продовольственных и жилищных проблем.

Мы призываем всех советских людей в кратчайший срок восстановить трудовую дисциплину и порядок, поднять уровень производства, что бы затем решительно двинутся в перёд - от этого зависит наша жизнь и судьба отечества.

Мы являемся миролюбивой страной и будем неукоснительно соблюдать все взятые на себя обязательства, но никогда и никому не будет позволено покушаться на наш суверенитет , независимость и территориальную целостность.

Мы призываем всех истинных патриотов, людей доброй воли положить конец нынешнему смутному времени, осознать свой долг перед Родиной и оказать всемерную поддержку усилиям по выводу страны из кризиса".

Дивіться також:

1991: офіціоз програми "Время" про ГКЧП і Кравчука. ВІДЕО

Початок кінця. Радянський Союз помирав під "Лебедине озеро"

15% українців вважають, що перемога ГКЧП зробила б їхнє життя кращим

Як розпадався СРСР. Спогади доньки Брежнєва

1991: Союз убив сам себе. ВІДЕО

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.