Спецпроект

15% українців вважають, що перемога ГКЧП покращила б їхнє життя

Кожен третiй росiянин i українець переконанi, що перемога Державного комiтету з надзвичайного стану (російською "ГКЧП") у серпнi 1991 року нiяк не змiнила б їхнього життя (32% i 30% вiдповiдно).

Такi данi мiстяться в прес-релiзi Всеросiйського центру вивчення громадської думки (ВЦВГД), повідомляє "Інтерфакс" .

Частка тих, хто припускає погiршення свого життя в цьому випадку, становить 17% серед росiян i 18% українцiв. Позитивний сценарiй пiдтримують лише 14% опитаних у Росiї та 15% мешканцiв України.

Як зазначається в дослiдженнi соцiологiв, з роками давати оцiнки подiям серпня 1991 року стає дедалi складнiше не лише жителям Росiї, а й українцям: частка тих, кому складно назвати причини провалу перевороту, серед опитаних в обох країнах становить третину (по 34%). Причому в Росiї ця кiлькiсть за 20 рокiв зросла з 7% до 34%.

Аналiзуючи причини провалу путчу ГКЧП 1991 року через 20 рокiв, росiяни та українцi солiдарнi у своїх думках, зазначається в повiдомленнi ВЦВГД. Найчастiше, за даними соцiологiв, респонденти приходять до висновку, що причиною була погана органiзацiя та пiдготовка перевороту (25% i 22% вiдповiдно).

ГКЧП - початок кінця. Союз помирав під музику "Лебединого озера"

Водночас вiдразу пiсля серпневих подiй громадяни, як правило, пов'язували невдачу ГКЧП з активними дiями населення та керiвництва країни (52% i 53% вiдповiдно). З роками роль громадянського опору та дiй влади опитанi в Росiї вважають дедалi менш значущою (з 52% до 17% i з 53% до 12%).

За останнi десять рокiв менш значущим для результату перевороту став i розкол, що стався в тi днi в армiї, МВС i КДБ (з 21% до 12%), а також вiдсутнiсть пiдтримки ГКЧП в регiонах (з 15% до 7%).

Опитування ВЦВГД проводилося 6-7 серпня в 46 областях, краях i республiках Росiї. В Українi синхронiзоване опитування провела компанiя Research&Branding Group у 24 областях України та АР Крим.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.