1991: офіціоз програми "Время" про ГКЧП, Горбачова і Кравчука

Запис головної новинної програми СРСР "Время" від 19 серпня 1991 року. В офіційному рупорі Кремля - несподівана вставка з репортажем про опір диктатурі. Є також Леонід Кравчук, який за три хвилини розмови так і не сказав, підтримує він путчистів чи ні.

З нагоди річниці спроби перевороту в СРСР "Історична Правда" представляє запис ефіру програми "Время" - головних новин Радянського Союзу.

19 серпня 1991 року "яструби" в радянському керівництві спробували усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова і припинити проголошену ним "перестройку" - демократизацію країни. Завдяки рішучій позиції керівника соціалістичної республіки Росія Бориса Єльцина спроба путчу (існують конспірологічні версії, що вона була узгоджена з Горбачовим) провалилася.

Крім драматичних нот у проголошуваних дикторами програмних документах Державного комітету з надзвичайного стану (Государственного комитета по чрезвьічайному положению - ГКЧП), цей запис цікавий ще кількома речами.

Посередині ефіру раптом з'являється репортаж про москвичів, які виступили проти ГКЧП і будують барикади. Показують Єльцина, який говорить про... державний переворот. Страшні путчисти забули поставити відданих їм людей (якщо такі люди, звичайно, були) для контроля над телебаченням.

Бацила горбачовської перебудови вразила і ньюсрум головних державних новин - головред програми "Время", грузин Ольвар Какучая пропускає в ефірі репортаж Сергія Мєдвєдєва, в якому ГКЧП виглядає дуже непривабливо. Уявляєте, зараз щось подібне на ТРК "Россия" чи нашому Першому національному?

"Увімкнули свою камеру без особливого сподівання втрапити сьогодні в ефір" - каже Мєдвєдєв, але в ефір усе ж таки втрапляє, розповідаючи на всю країну про сотні людей, які готові ризикувати своїми життями, аби ГКПЧ не отримав влади. "Вільнюс нас навчив", - кажуть люди.

1991: радянські війська штурмують телевежу у Вільнюсі. ВІДЕО

За цей репортаж Какучаю і Мєдвєдєва звільняють з роботи. За кілька днів вони повертаються з тріумфом, отримавши нагороди від Єльцина. Мєдвєдєв зараз очолює гігантський приватний продакшн "Останкіно", випускає телефільми на історичну тематику.

На 35-ій хвилині випуску програми "Время" від 19 серпня 1991 року транслюється запис із Києва, де голова Верховної Ради Української РСР Леонід Кравчук за кілька хвилин розмови примудряється говорити багато, але не сказати головного - підтримує влада України гекачепістів чи ні.

Дивіться також:

Початок кінця. Радянський Союз помирав під "Лебедине озеро"

15% українців вважають, що перемога ГКЧП зробила б їхнє життя кращим

Як розпадався СРСР. Спогади доньки Брежнєва

1991: Союз убив сам себе. ВІДЕО

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.