Спецпроект

1989: страта Чаушеску і його дружини Єлєни

25 грудня 1989 року засідання Надзвичайного військового трибуналу засудило до страти генерального секретаря румунської компартії і президента Румунії Ніколає Чаушеску і першого віце-прем'єра Румунії Єлєну Чаушеску.

Це була єдина зміна влади у соціалістичних країнах наприкінці 1980-их, проведена насильницьким шляхом.

У хроніці показано, як Чаушеску привозять на суд в бронетранспортері, засвідчують стан їхнього здоров'я, зачитують вирок у нашвидкоруч пристосованому під зал засідань приміщенні, грубо зв'язують їм руки, констатують смерть.

Самого моменту смерті не знято - оператор ще не встиг налаштувати камеру, як розстрільна команда, сформована з десантників-добровольців, відкрила вогонь.

У цьому відео є дозняті через 12 років кадри за участю капітана Йонеля Бойру, який брав участь у розстрілі. Він показує місце суду і страти.

Про обставини, які призвели до страти Чаушеску, читайте в розділі "Тексти"

"Це брехня, що я змусив людей голодувати! - заперечує румунський диктатор вирок суду. - Вона тільки доводить, що в ці дні на зміну патріотизму прийшла зрада".

В останні хвилини життя Єлєна вимагає, щоб їм дозволили вмерти разом і не зв'язували руки. 

Вражає ненависть присутніх до Чаушеску. "Тепер тобі ніхто не допоможе", - каже солдат на звернення Єлени "Я ж ставилася до вас як мати, навіщо ви це робите?"

Їх виводять у двір і тут же розстрілюють, щоб увечері показати трупи по телебаченню.

Так закінчилася соціалістична Румунія.

Розстріл, з якого почалася соціалістична Румунія, теж можна знайти в розділі "Відео" 

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.