Спецпроект

2008: голлівудський бойовик про російсько-грузинську війну

Якщо грузинська влада справді має стосунок до інвесторів фільму, вона створює своє бачення історії і формує його у своїх громадян і решти світу. До того ж формує за допомогою найбільш безпрограшного варіанту - видовищного кіно.

"Історична Правда" пропонує переглянути свіжий офіційний трейлер голлівудського фільму про конфлікт у Південній Осетії влітку 2008 року. Пост-продакшн стрічки вже завершується, оголошено про її вихід на екрани світу у березні цього року.

Спершу робоча назва фільму була "Грузія", потім "Червоний серпень", зрештою зупинилися на "5 днів у серпні". Зйомки почалися у жовтні 2009-го.

Сюжет можна уявити з персонажів, яких грають відомі актори: Енді Ґарсіа - президент Саакашвілі, Вел Кілмер - голландський журналіст, Еммануель Шрікі - грузинська дівчина Татія, Руперт Френд - американський репртер, Джонатан Шаєч - грузинський офіцер.

Очевидно, мова піде про пересічних громадян, які у кривавих історичних подіях переживають близькі кожному глядачу відчуття - любов, втрата, ненависть, дружба. Ну, й трошки політики.

Орієнтовний бюджет фільму - $20-50 млн. Кажуть, що уряд Грузії профінансував частину фільму. Грузинська опозиція встигла звинуватити владу, що вона навіть є головним спонсором.

Сприяння очевидне: інтернаціональній знімальній групі дали зелене світло у виборі локацій, використанні солдат і військової техніки, навіть зйомок у президентському палаці в Тбілісі.

З іншого боку, це не така вже й погана інвестиція. Рік тому росіяни зняли пропагандистський "Олімпіус Інферно", то чому б грузинам не відповісти тим самим?

Тим більше, що до зйомок залучені зірки світового рівня, а режисером є Ренні Харлін, визнаний режисер фільмів у жанрі "екшн" - "Кошмар на вулиці В'язів-4", "Міцний горішок-2", "Скелелаз", "Глибоке синє море", "Екзорцист: початок".

Продюсує фільм каліфорнійська компанія Rex Media (до речі, була співпродюсером продовжень російського "Антикілера").

Критики скажуть, що все було не так. Танки не ті, гелікоптери атакують неправильно, фільм заангажований і не відповідає історичним реаліям.

Але якщо грузинська влада справді має стосунок до інвесторів фільму, вона створює своє бачення історії і формує його у своїх громадян і решти світу. До того ж формує не тільки через музеї чи підручники, а за допомогою найбільш безпрограшного варіанту - видовищного кіно.

У фільмі є й невеличка згадка про Україну. На 2:22-2:24 хвилині трейлеру серед політиків, які тримаються за руки разом із Саакашвілі, має бути Віктор Ющенко.

А ви як думаєте: про який епізод з історії України можна зняти бойовик?

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.