Кого Україна назвала Героями? СТАТИСТИКА

З ініціативи Віктора Медведчука держава витягла з минулого відзнаку "Золота Зірка", яка мала дизайн медалі "Серп і молот" Героя Соціалістичної Праці СРСР. Червону стрічку змінили на синьо-жовту, а замість серпа з молотом припасували тризуб.

П’ятнадцять років тому, 26 листопада 1998 року, Україна прокинулась із ще однією ознакою незалежної держави: своєю найвищою нагородою, званням Героя України.

Першим своїм Героєм держава назвала президента Національної академії Наук України Бориса Патона, який за часів СРСР встиг стати двічі Героєм Соціалістичної Праці. 

До цієї нагороди Україна йшла понад сім років. Багато поламалось пір’їв, багато попсувалось паперу, чорнил і друкарської фарби у дебатах: якою їй бути, найвищій відзнаці нашої держави?

Нагорода не була новою – вона виявилася звичайною калькою такої ж за статусом нагороди вікопомного Радянського Союзу. І навіщо ж тоді було так довго думати? Он сусідня Росія вирішила це питання так само (запровадивши звання Героя Російської Федерації), проте майже відразу – наступного року після падіння СРСР.

Встановити найвищу нагороду України намагалися до запровадження звання Героя України. З 1995 по 1999 рік найвищою нагородою держави був орден Ярослава Мудрого першого ступеня (всього цей орден має п’ять ступенів), і нагороджували ним доволі скупо – по кілька за рік.

Як і за часів СРСР, в Україні вирішили відокремити відзначення за мужність і за трудові досягнення або успішне управління (аналог звання Героя Радянського Союзу і Героя Соціалістичної Праці).

За мужність Герой України отримував орден "Золота Зірка" (назва також прийшла з СРСР), за високі показники у праці – орден Держави. Першим Героєм із врученням ордена "Золота Зірка" став льотчик-випробовувач Олександр Галуненко, який встановив 263 світових авіаційних рекорди.

Через чотири з половиною років після встановлення звання Героя України за ініціативою тодішнього голови Адміністрації Президента Віктора Медведчука держава витягла з минулого відзнаку "Золота Зірка", яка - на відміну від однойменного ордену - мала дизайн медалі "Серп і молот" Героя Соціалістичної Праці СРСР. Просто червону стрічку змінили на синьо-жовту, а замість серпа з молотом припасували тризуб.

Жодних пояснень у доцільності такого кроку від Адміністрації Президента не було. Щоправда, і невдоволення з цього приводу також не спостерігалося.

Всі Герої України, нагороджені до 2003 року, отримали до ордену "Золота Зірка" (або Держави) ще медаль "Золота Зірка". І ніхто з нагороджених від медалі "Золота Зірка" не відмовився.

Bідзнака Героя (хоч один орден, хоч інший) виготовлена з золота. Статут нагороди забороняє друге нагородження званням (на відміну від СРСР, коли одну людину званням Героя Радянського Союзу нагороджували чотири рази, а Героя Соціалістичної Праці ставали три рази).

В Україні 17 Героїв України отримали геройські звання СРСР, причому Борис Патон і Дмитро Моторний були двічі Героями Соціалістичної Праці.

Всього за 15 років існування нагороди (запроваджена в серпні 1998 року) її отримали 286 українців, з них 27 - посмертно. Жінок серед Героїв України - 29, чоловіків - 257.

27 Героїв нагороджені орденом "Золота Зірка", 254 — орденом Держави.

Леонід Кучма нагородив найвищою ознакою держави 132 особи, Віктор Ющенко — 114, Віктор Янукович — лише 40. 249 осіб нагороджено за життя та 27 - посмертно. Станом на 1 грудня 2013 року 216 з Героїв України живі, а 71 помер (з них одного – Олександра Бартеньова - було вбито).

До 2010 року щороку цю найвищу в нашій країні нагороду отримували в середньому 19 українців. Нинішній голова держави обмежується вісьмома на рік.

Найбільше Героїв минулі президенти роздавали наприкінці каденції. Кучма в останній рік президентства нагородив 41, Ющенко - 29.

Найстаршим власником державного звання є голова НАНУ Борис Патон, йому в листопаді виповнилося 95 років. 99-річний Герой Євген Березняк (розвідник, відомий за фільмами і книжками як майор "Вихор") помер минулого тижня.

Зазвичай Героями стають наприкінці серпня, до чергової річниці незалежності, але бувають і суто професійні нагоди. Наприклад, перед Днем шахтаря або працівника сільського господарства.

Генеральний директор ММК ім. Ілліча Володимир Бойко став Героєм на честь Дня металурга 2003 року. Щоправда, це було одне нагородження на честь цього свята.  

Треба зазначити, що статут звання порушується, і порушують його саме президенти (тобто ті, які нагороджують). Наприклад, за статутом Героєм може стати лише громадянин України. Але Кучма і Ющенко порушили це правило.

За їх президентства героями стали 19 українців, які ніколи не були громадянами України, а деякі мали громадянство Чехословаччини, Німеччини, США та Ізраїлю.

Розгардіяш у це питання вніс і суд, позбавивши звання Героїв Степана Бандеру і Романа Шухевича, але залишивши інших 17 (з цих 17 деякі ніколи не були навіть громадянами СРСР).

Віктор Ющенко нагородив Степана Бандеру і Романа Шухевича замість ордена "Золота Зірка" орденом Держави, що було порушенням статуту. Президент, вочевидь, вважав, що націоналістів не можна нагороджувати орденом із зображенням зірки.

Цим же шляхом пішов і Віктор Янукович, нагородивши шахтарів орденом "Золота Зірка", бо шахтарі чомусь не можуть носити орден з тризубом.

Іноді звання Героя стає шляхом у велику політику. Наприклад, директор холдінгу "Ровенькиантрацит"  на Луганщині Геннадій Астров-Шумілов отримав найвище звання в серпні 2001 року, а наступного 2002-го він був обраний нардепом і показав приклад "політичної гнучкості", перестрибнувши з фракції партії регіонів до фракції БЮТ.

Те ж саме можна сказати про шахтарів Петра Солтуса, Миколу Гриньова, поета Бориса Білаша, льотчика Олександра Галуненка, вчительку Тамару Прошкуратову (щоправда вони з фракції до фракції не стрибали).

До речі, вчителі обійдені цією нагородою (як і зарплатами) – за 15 років Україна назвала Героями лише чотирьох вчителів (ректори вузів - скоріше управлінці, ніж педагоги): згадувану сільську вчительку з Черкащини Тамару Прошкуратову (2001), директора школи з Київщини Василя Івчука (2007), полтавку Тетяну Балагуру (2008) і харків’янку Людмилу Шитікову (2011). Кучма і Янукович нагородили по одній вчительці, Ющенко - двох. 

Найбільшими героями президенти вважають управлінців: ректорів, генеральних і просто директорів, голів спостережних рад, громадських організацій та інших керівників. Їх 154 із 283 нагороджених. Серед них перший президент Леонід Кравчук, голови Верховної Ради Іван Плющ і Володимир Литвин, очільник Києва Олександр Омельченко.

Найбільше управлінців любив Кучма: 86 Героїв (дві третини зі 132 ним нагороджених), Ющенко дав Героя 56 управлінцям (майже половину зі 114 ним нагороджених). Янукович нагородив навіть голову УПЦ Московського патріархату митрополита Володимира (Сабодана).

Крім учителів, увагою обійдені спортсмени – а саме вони створюють позитивний імідж України (на відміну від корумпованих управлінців). Їх восьмеро: сім за Кучми (Сергій Бубка, Альбіна Дерюгіна, Валерій Лобановський, Яна Клочкова, Віктор Смирнов, Віталій Кличко, Андрій Шевченко), Олена Юрковська за Ющенка.

Януковичу спортсмени взагалі не подобаються – жодного нагородження (мабуть у Ріната Ахметова нема кандидатур). 

По одному Герою серед художників (Тетяна Яблонська), донорів (Володимир Ніколаєв) і усиновлювачів (священик Михайло Жар створив притулок для 200 дітей-сиріт). Поки Україна має одного космонавта (астронавта) Леоніда Каденюка (Героя отримав 1999 року).

Про корупційну складову присвоєння звання (простіше кажучи, купівлю нагороди) говорилося лише на початку президентства Ющенка. Тоді пролунало ім’я згадуваного О.Бартеньова (його звинуватили в купівлі звання у голови Адміністрації Президента), якого віце-прем’єр Микола Томенко закликав позбавити звання.

Щоправда, це закінчилось лише словами (як і багато тодішніх надій). Автору статті розповідали про три випадки купівлі найвищої нагороди України, що - враховуючи рівень корупції в державі - дуже мало.

Янукович показав і спосіб позбавити звання Героя України Янукович - за рішенням суду. Цими "щасливцями" стали вже згадувані Роман Шухевич і Степан Бандера (2011). Можна припустити, що це тимчасово, до зміни влади.   

На честь 22 Героїв України поставлено пам’ятники (в тому числі і за межами України).

Дивіться також: "Герої України - хто вони? ІНФОГРАФІКА"

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.