У 1990-2009 роки в Польщі знищували документи з військових архівів

«Масштаб збитків є величезним і стосується безцінних матеріалів періоду Польської Народної Республіки», – стверджує директор Військового історичного бюро.

Про це повідомляє Польське радіо.

 Фото: Народна Правда

Про численні випадки знищення документів у військових архівах у Ґдині, Новому Дворі Мазовєцькому та Рембертуві повідомив директор Військового історичного бюро Славомір Ценцкєвич.

"Масштаб збитків є величезним, стосується сотень тисяч сторінок, серед яких були безцінні – з точки зору досліджень і архівів – матеріали періоду Польської Народної Республіки", – мовиться в комюніке Військового історичного бюро.

У повідомленні наголошено, що особливо обурливим є факт знищення у 2000-2009 роки документів органів безпеки комуністичної держави, попри те, що вже діяв закон про Інститут національної пам’яті від 1998 року.

Згідно з цим законом, люди або установи зобов’язані передавати такі матеріали до архіву Інституту національної пам’яті, а їх знищення підлягає покаранню.

Серед знищених документів цього періоду були, зокрема, такі, що стосувалися тогочасного Міністерства громадської безпеки, судів і прокуратур сталінського періоду, Військової інформаційної служби та командування Військ охорони пограниччя.

Як повідомляється, втрачено тисячі сторінок документів, важливих для дослідження комуністичного минулого, зокрема про співпрацю із СРСР та іншими комуністичними державами, про ядерну зброю, персональні документи, звіти про настрої в Польському народному війську, цензорські матеріали, документи партійних і молодіжних організацій.

Нагадуємо, що на початку червня у Росії дізналися про таємний наказ, спрямований на знищення даних про репресованих.

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.