Фортеця української вільної науки

Дипломи Української Господарської Академії здобули 560 студентів. Інженерами стали 439 вихідців із Великої України, 50 галичан, 42 кубанці, 9 білорусів, 1 чех (з Радомишльського повіту), по 3 українці з Бессарабії та Буковини, по одному з Прящівщини і Зеленого Клину, двоє уродженців Донщини і восьмеро вихідців із різних російських губерній

Засідання професорської ради УГА. 1922 рік

Наприкінці 1920 року, у результаті окупації більшості українських земель комуністичною Росією, на еміграції опинилися десятки тисяч людей з України, здебільшого молоді. За кордон були також перенесені міністерства та відомства Української Народної Республіки, яка програла в нерівному бою з більшовиками.

Їхнім основним завданням стало забезпечити основні потреби українців у еміграції, зокрема, створити можливості для навчання українською мовою. Тодішнє керівництво української держави вірило в швидке повалення нового режиму, тому мало далекоглядні плани – підготувати у вимушеній еміграції професійні кадри, які після перемоги повернуться розбудовувати Україну.

Евакуйоване до Польщі Міністерство земельних справ Української Народної Республіки підготувало план навчання для студентів-емігрантів з Київської сільськогосподарської академії. Ці матеріали були передані Українському громадському комітеті в Празі, який заснував влітку 1921 року український емігрант, політолог і соціолог, лісник за професією Микита Шаповал.

Привітання Голови Ради міністрів УНР Андрія Лівицького з нагоди урочистого відкриття УГА. Жовтень 1922 року
Привітання Голови Ради міністрів УНР Андрія Лівицького з нагоди урочистого відкриття УГА. Жовтень 1922 року

Він мав добрі зв'язки з чехословацьким урядом, дякуючи яким йому вдалося отримати фінансування на культурні та освітні проекти для української молоді.

Так виникла ідея заснувати вищий навчальний заклад технічного спрямування в Чехословаччині. Цю ідею Українського громадського комітету підтримав уряд Чехословаччини й особисто її президент Томаш Ґарик Масарик у рамках т.зв. Російської допомогової акції, яка була покликана надавати різнобічну матеріальну підтримку емігрантам з колишньої Російської імперії.

Лист Канцелярії Президента ЧСР ректору УГА. Листопад 1922 року
Лист Канцелярії Президента ЧСР ректору УГА. Листопад 1922 року

Проект вищого навчального закладу з українською і чеською мовами викладання під назвою Українська господарська академія було офіційно затверджено дотичними міністерствами Чехословаччини 16 травня 1922 року. Доволі швидко інституція в Подєбрадах перетворилася в першу Українську Політехніку, де українська молодь могла вільно здобувати вищу освіту.

Скромні початки

Свою діяльність Українська господарська академія в Подєбрадах розпочала 22 квітня 1922 року, маючи в розпорядженні невелику кількість викладачів і навчальних засобів. Уже на початку травня 1922 року до цього невеликого курортного містечка почали прибувати викладачі академії, на плечі яких лягла нелегка справа – академію з розгалуженою структурою трьох відділів: агрономічно-лісового, інженерного та економічно-кооперативного доводилося створювати з нічого та ще й на чужині.

"З малими засобами і скромно починала Академія своє життя і чинність. Сім членів першої Професорської Ради, два канцелярські співробітники, друкарська машинка, папір та олівці, декілька кімнат в колишнім готелі "U Krále Jiřího" (нині Лазенський Готель) – з цього починалася перша українська політехніка з 7 відділами… Не було ні таблиць, ні збірок, ні пристроїв, ні одної фахової книги й ні одного українського підручника"[1].

Професор Іван Шовгенів
Професор Іван Шовгенів

Однак величезне бажання працювати, оперте на фінансову підтримку уряду Чехословаччини та дієве співробітництво з боку місцевого населення, допомогли Академії розгорнути свою діяльність широко-далеко. Так, уже за перший рік свого існування академія знайшла під свої установи 27 приміщень і змогла розмістити по місту близько 400 осіб штатних працівників та студентів.

За деякі приміщення вдалося домовитися з подєбрадськими установами на безоплатній основі, наприклад, під аудиторії було використано зали засідань міської управи, повітового уряду, спортивної організації "Сокіл", класи у міщанський хлоп'ячій школі та сільськогосподарському технікумі. Останній люб'язно надав дещо зі свого обладнання та реманенту.

Професор Ян Граський
Професор Ян Граський

Тематичні кабінети та канцелярії були здебільшого орендовані у готелях Central та U Krále Jiřího. В останньому спочатку розміщувалися ректорат, деканати факультетів та бібліотека, які згодом були перенесені до історичного замку короля Їржі з Подєбрад. Цей замок став офіційною юридичною адресою Академії.

"Особливо тяжко було з лабораторіями, бо ніхто (цілком зрозуміло чому) не хотів під них віддати доброго помешкання. Перша лабораторія містилася в готельовому льоху, де навесні та восени на долівці стояла на 10-15 см вода. Пізніше довелося під лабораторії нашвидку й поверхово пристосувати стару кузню в замку та помешкання однієї слюсарні".[2]

Практичні вправи з геодезії гідротехнічного відділу УГА
Практичні вправи з геодезії гідротехнічного відділу УГА

У часи свого найбільшого розквіту Академія мала 14 лабораторій, 33 кабінети, 2 ферми, лісовий розсадник, метеорологічну станцію, тракторний гараж, два навчальні кооперативи та бібліотеку, в якій за роки назбиралося 25600 томів фахової наукової літератури різними мовами.

Загалом в Академії було створено 59 кафедр. За весь час діяльності Академії в ній працювало 126 викладачів, у тому числі 26 – із чеських високих шкіл. В академії читали лекції та ділилися досвідом колишні прем'єри та міністри Української Народної Республіки, дипломати та радники. Серед викладачів були й ті, хто зі зброєю в руках боровся за волю України.

Окрім викладацької роботи, професори академії активно працювали над написанням підручників зі своїх дисциплін українською мовою. Особливо цим відзначилась початкова доба існування Академії – за перші п'ять років було підготовлено 165 підручників. Всього за весь період діяльності Академії її лекторський персонал видав 689 різноманітних наукових публікацій.

Група слухачів лісового відділу УГА на практиці
Група слухачів лісового відділу УГА на практиці

Навчання в Академії розпочалися вже 22 червня 1922 року, коли до Подєбрад приїхали перші студенти. Найбільшу кількість слухачів мали агрономічний, гідротехнічний та економічний відділи, найменшу – статистичний і кооперативний. Переважна кількість студентів академії походила зі Східної та Західної України, а також Бессарабії, Буковини, Кубані, Зеленого Клину.

Лекційна книжка студента УГА Архипа Кмети
Лекційна книжка студента УГА Архипа Кмети

Усього до Академії за результатами 6-ти наборів було прийнято 786 студентів, серед яких переважна більшість – козаки і старшини української армії з таборів для інтернованих у Польщі, Чехословаччині та Румунії, для яких Подєбради стали справжньою Меккою. Лише перший рік до ректорату надійшло понад 600 заяв із проханням прийняти до академії.

Томаш Ґаріг Масарик та Академія

9 травня 1923 року президент республіки Томаш Масарик відвідав Подєбради. Борис Мартос згадував: "Місто приймало Президента з великою урочистістю, до того ж і день видався дуже гарний: теплий, сонячний.

Академія стояла перед готелем "У короля Юрія": спереду професура, ззаду і кілька рядів – студенти. Коли Президент підійшов до нас, то Президія Академії (І. Шовгенів, Б. Іваницький і я) виступили вперед.

Староста міста представив нас Президентові, а ректор І. Шовгенів звернувся до нього з короткою промовою. Він дякував Президентові за допомогу, а при тім у делікатній формі зазначив, що ми всі хотіли б, щоб ця допомога тривала так довго, поки Академія не виконає свого завдання. На це Президент відповів:

"Сердечно дякую вам, панове! Я дуже добре поінформований про вашу школу… Дуже радий, що ви знайшли у нас не батьківщину – її, зрозуміло, не можете тут знайти, але в братньому народові – доброго сусіда… Слов'янська програма не загинула і не загине… Оскільки це залежатиме від мене, я з радістю вас і ваших студентів підтримуватиму".

Президія академії вітає Президента ЧСР Томаша Масарика
Президія академії вітає Президента ЧСР Томаша Масарика

Міністерство сільського господарства ЧСР виділило Академії 200 стипендій. Щоб допомогти товаришам по зброї, кожний студент добровільно відмовився від 50 крон – на 20 додаткових стипендій. Отримувати стипендію під час навчання завжди приємно, але для студентів Академії це було життєво необхідно, оскільки основну масу слухачів академії становили емігранти, які прибули до Чехословаччини без засобів до існування.

Маючи справу з таким студентським контингентом, академія ще до свого відкриття була поставлена у невідворотні умови постійно вирішувати нагальні проблеми щодо повного матеріального забезпечення своїх слухачів – від шкарпеток до краваток, від аудиторій до гуртожитків, від їдалень до лікарень.

"Слухачі-еміґранти, що перед вступом до Академії перебували в таборах для інтернованих, прибували до Подєбрад здебільшого обдерті, в рештках свого військового одягу. Відразу вони діставали новий одяг і білизну. Потім періодично одяг поновлявся. Цією справою відав Допомоговий Комітет, що складався з представників професури і студентів."[3].

Професори Академії прагнули надати студентам всебічні знання з певних галузей і не оминути вузькоспеціалізовані дисципліни, що на практиці позначилося складністю навчальної програми та переобтяженістю студентів Академії, оскільки втискала солідну обійму знань у трирічний курс студій.

Президент ЧСР Томаш Масарик оглядає стенди лісового відділу УГА на виставці в м. Празі. 16 травня 1929 року
Президент ЧСР Томаш Масарик оглядає стенди лісового відділу УГА на виставці в м. Празі. 16 травня 1929 року

Ось як описував перші дні перебування в м. Подєбрадах випускник УГА Віктор Приходько: "Студенти Академії – все здебільша старшини і козаки. Спочатку російської армії, а потім української. Набідувались, настраждались.

Спершу у Світовій війні (1914 – 1918 рр.), далі в українській армії (1917 – 1920 рр.), а нарешті в польських таборах, за дротами (1920 – 1923 рр.). І ось нарешті людське життя: Подєбради. Чистеньке місто, привітний народ, затишні кімнатки і сніжно-білі "пежини" (перини)!

Чеські господині ніяк не могли зрозуміти, чому ті "руси" (так вони нас називали) допізна засиджуються за своїми книжками "в той час, коли кожний "пожадний" чех у Подєбрадах іде спати о 9-й вечора!"

Навчальне завантаження було дуже напруженим. Безпосередньо на навчання студенти, на окремих відділах, витрачали 50-60 годин на тиждень. Наприклад, на статистичному відділі економічного факультету потрібно було здати іспити і заліки з 62 дисциплін, а на кооперативному відділі того ж факультету – 70 і, крім того, написати дипломну роботу.

За час навчання студенти мусили виконати ряд лабораторних робіт. Після цього вони готували дипломні праці, в яких, наприклад, розробляли проекти фабрик та повного обладнання їх устаткуванням з детальним кресленням й розрахунками.

При цьому ще потрібно врахувати й те, що студентські стипендії були маленькі й більшість з них мусила підробляти: працювали в пекарнях, готелях, виконували різні сільськогосподарські роботи, вправніші студенти готували креслення колегам та інше.

Студент Леонід Мосендз
Студент Леонід Мосендз

Крім наполегливих студій студенти Академії брали активну участь у позанавчальній діяльності. Вона була презентована найрізноманітнішими осередками, чия кількість у різні періоди чинності Академії досягала 52 організацій. За своєю спрямованістю вони поділялися на фахові, спортивні, культурні, громадські тощо.

Їх зовнішні виступи здобували високі оцінки як на загальнодержавному рівні, наприклад, успішна участь "Товариства українських студентів пасічників при УГА" на державній виставці пасічництва в Остраві 1924 р., перемога студентського академічного хору на слов'янському фестивалі пісні 1928 р. у Празі, золота медаль "Товариства плекання дрібних с.-г. тварин" на середньо-чеській сільськогосподарській виставці в Подєбрадах 1929 р. тощо, так і на місцевому, зокрема діяльність академічної балетної школи, капели бандуристів, драматичного гуртка, українського Сокола тощо.



Випускники

Дипломи УГА здобули 560 студентів. Інженерами стали 439 вихідців із Великої України, 50 галичан, 42 кубанці, 9 білорусів, 1 чех (з Радомишльського повіту), по 3 українці з Бессарабії та Буковини, по одному з Прящівщини і Зеленого Клину, двоє уродженців Донщини і восьмеро вихідців із різних російських губерній.

Унаслідок несприятливих умов на ринку праці в Чехословаччині, зумовлених світовою господарською кризою у 30-х роках минулого століття, випускники Академії були змушені шукати роботу за кордоном. У пошуках роботи вони розійшлися по цілому світу, гордо несучи титул "подєбрадський інженер", який на території Чехословаччини без проведення нострифікації диплому вважався недійсним. Найбільше випускників влаштувалося на роботу за фахом в тодішній Польщі на сучасних західноукраїнських землях, проте загалом розлетілися по 16 різних країнах.

Студент Олександр Ярошевський
Студент Олександр Ярошевський

Наприклад, поручник 3-ї Залізної дивізії Армії УНР Олександр Ярошевський (родом із міста Прилуки) закінчив гідротехнічний відділ інженерного факультету 13 червня 1931 року. Дипломну роботу "Акумуляторна гідроцентраля на Чорному озері" захистив з "успіхом добрим з відзначенням".

Залишився в ЧСР. Автор близько 50 проектів доріг, мостів (два залізобетонні мости біля Залізного Броду, проект залізної конструкції для перону вокзалу в Подєбрадах), регуляції річок, здійснених різними будівельними фірмами.

Його колега – хорунжий 1-ї Запорізької дивізії Юрій Корогода здобув фах агронома. Повернувшись до Польщі, працював у Науковому інституті сільського господарства, в 1951 році став директором Інституту вирощування рослин, а згодом – членом Польської академії наук.

Студент Юрій Корогода
Студент Юрій Корогода

Для утримання Академії уряд Чехословаччини виділяв фінанси в двох напрямках: 1) на потреби академії; 2) на стипендії для студентів. Державні дотації в різні часи були різними: від 70 тисяч крон щомісяця в початковий період до приблизно 240 тисяч у 1927 році, після чого почалося систематичне скорочення витрат через економічну кризу в державі.

У 1928 році академія повністю перейшла у підпорядкування міністерства сільського господарства, яке майже одразу після цього заборонило подальший набір нових студентів та поставило перед керівництвом Академії завдання щодо її повільної ліквідації до кінця 1931/1932 навчального року.

Всі спроби пошуку шляхів для відвернення закриття не дали результатів. Емігрантські кола називали й інші причини закриття академії: згадувався вплив країн, вороже налаштованих до справи державного відродження українського народу (насамперед Росії) та неприхильне ставлення до Академії міністра сільського господарства Срдітки.

Альбом світлин УГА з архіву в м. Усті-над-Лабем
Альбом світлин УГА з архіву в м. Усті-над-Лабем

15 травня 1931 року викладачі академії на професорській раді прийняли рішення створити товариство для утримання Української господарської академії в ЧСР, котре мало стати пайовою організацією. Це означало, що кожний, будь-то колектив чи окрема особа, хто підтримує цілі товариства, повинен був брати один або кілька паїв.

Ціна одного паю встановлювалася в розмірі 100 доларів, котрі можуть вноситися до скарбниці товариства впродовж 10 років, але не менше, ніж по 10 доларів щорічно.

Українська господарська академія поступово згортала свою діяльність, натомість з 12 листопада 1932 р. у Подєбрадах почав діяти Український технічно-господарський інститут позаочного кореспонденційного навчання, який проіснував у Чехословаччині до квітня 1945 р. За цей період його слухачами стали 8020 осіб.

Останній випуск студентів-агрономів УГА. 1932 рік
Останній випуск студентів-агрономів УГА. 1932 рік

Важко переоцінити значення академії у Подєбрадах, що проіснувала понад десять років. Після Української революції тисячі її учасників шукали можливості інтегруватися у мирне повоєнне життя на чужині. Та й не тільки інтегруватися, але робити принаймні щось для української справи, за котру вони боролися не один рік.

У Чехословацькій республіці вони отримали таку можливість. Дещо перефразовуючи Тамаша Масарика, багато українських вояків у повоєнні Чехословаччині "знайшли тут не батьківщину – її, зрозуміло, не могли тут знайти, але в братньому народові – доброго сусіда…", а сама Українська господарська академія стала фортецею вільної української науки.

Великий заряд енергії, позначений на праці Української Політехніки в ЧСР, яка офірувалася науці, техніці й культурі майбутньої вільної України, не втрачає своєї сили й актуальності у наш час і здатний передати свій конструктивний імпульс сучасній незалежній Україні.



P.S. В написанні статті використані матеріали з фондів Центрального архіву державних органів влади та управління України (м. Київ), Центрального державного архіву зарубіжної україніки (м. Київ), Національного архіву м. Праги, Державного районного архіву м. Німбурк із місцезнаходженням у м. Лиса-над-Лабем, Архіву Полабського музею м. Подєбрад, матеріали дипломної роботи судової перекладачки та громадської діячки в ЧР Ганни Величко, а також письменника та громадського діяча в Україні Романа Коваля.

Дивіться також: Українські поховання у світі



[1] Свято Подєбрадської Академії 1922-16.V.-1932: святкування десятилітнього ювілею УГА – Подєбради: Товариство прихильників УГА, 1932. – 32 с. – С.3.

[2] Державний районний архів м. Німбурк із місцезнаходженням у м. Лиса-над-Лабем (ЧР), фонд "Українська Господарська Академія у ЧСР із місцезнаходженням у м. Подєбради", картон із тимчасовим № 53, Добриловський М. Нарис історії й структури Української Господарської Академії [рукопис]. – Подєбради, 1942. – 109 с. – С.28

[3] Там само.

Карабах 1988 – 2020: як не заплутатися у районах та назвах населених пунктів

Осіння війна 2020 року привернула увагу всього світу до Нагірного Карабаху. Вірмено-азербайджанський конфлікт там триває вже три десятиліття.Однак остання ескалація кардинально змінила контури лінії зіткнення, призвела до істотних політичних наслідків. Ми мали нагоду спостерігати азербайджанський наступ у режимі реального часу. Протягом короткого часу оглядачі опанували назви населених пунктів та районів, ознайомилися із ландшафтом і транспортною інфраструктурою регіону.

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.