Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін

Станом на 15-16 серпня 1945 року обстановка для японських військ на Мулінсько-Муданцзянському напрямку була близька до критичної. Муданцзян – форпост на цій ділянці фронту був майже захоплений. Форсувавши річку з однойменною назвою, деякі радянські частини увірвалися в місто східніше, і північно-східніше, зав'язавши бої. З півночі позиції японців підтискала 1 армія.

Оскільки у цьому секторі знаходилися більш-менш добре оснащені "елітні" підрозділи Квантунської армії – 135,126, та 124 піхотні дивізії, наступ радянських армій був надто повільний. Японські частини під Муданцзяном мали автоматичну зброю та інколи переважали ворога по штатній чисельності, (в середньому 16000-17000) осіб в піхотній дивізії.

Але у них було відсутнє чітке командування, не було протитанкових засобів, підтримки з повітря, а єдина танкова дивізія була перекинута на іншу ділянку фронту. Не зважаючи на відсутність танків, засобів пто, літакі, японські військові чинили неймовірний опір, що пізніше знайшло підтвердження на сторінках післявоєнних мемуарів радянських командирів. Середній темп наступу 1-ї та 5-ї армії знижувався до 25-30 км в день.

16 серпня 1945 року штаб Квантунської армії, отримав із Токіо радіограму з наказом негайно припинити опір, і вступити з радянським командуванням у переговори про капітуляцію. Звісно, у штабі армії почалися чвари. Одні підтримували капітуляцію, інші ж готові були воювати до останнього, але ввечері наказ був все ж таки розіслано усім частинам тримаючим оборону на фронті.

Муданцзянський гарнізон блокований у місті з усіх сторін, повністю проігнорував цей наказ і продовжував супротив. В свою чергу темпи боїв під Муданцзяном явно не влаштовували керівництво Червоної Армії, яке і відало наказ залучити додаткові повітряні сили для негайного знищення японського угруповання. 19-й бомбардувальний авіакорпус (бак) отримав команду залучити до бомбардування японської фортеці всі свої наявні сили. Однак те, що відбулося далі не вкладається у свідомість навіть зараз.

 

Пе-2 на бойовому завданні в Маньчжурії

Спочатку при виконанні бойового завдання частини 19 бак з незрозумілих причин почали бомбардувати власні війська 300 стрілецької дивізії (сд). Це сталося 15 серпня 1945 року. В документах 300 сд дещо маємо з цього приводу – "Близько 10:00 15.08.1945 року передові частини які просувалися до ст. Хуалін потрапили під бомбардування власної авіації, при цьому втративши пораненими і убитими до 160 чоловік".

Судячи з журналу бойових дій деякі підрозділи 300 сд спочатку потрапили під авіаудар, а потім під вогнем вже артилерії з іншого берегу, спішно готували понтони та намагалися форсувати річку Муданцзян. Також відмічається дуже прицільний вогонь японської артилерії по переправі, яка буквально накривала обстрілом хвилі радянських солдатів.

У звіті 1051 стрілецького полку вказано – "Не маючи достатньої кількості артилерії й танків, полк просуватися не міг, та ніс величезні втрати, особливо від мінометного вогню". Але на цьому бомбардування не закінчилися.

16 серпня 108 літаків Іл-4 19-го бак вилетіли на виконання завдання з бомбардування міста Муданцзян. З них 27 літаків 55-ї бомбардувальної дивізії (бад), не долетівши до цілі 65 км, бомбардували зайняте нашими військами місто Мулін.

 

Місто Мулін-важливий залізничний і шосейний вузол

Сьогодні це 300 тисячне місто в південно-східній провінції Хейлунцзян у Маньчжурії. У звіті 9 повітряної армії фрагментарно описано цей інцидент як "злочинна халатність" екіпажу:

 

А у журналі 5-ї армії взагалі зазначено про кілька нальотів, і що під удар потрапив навіть командний пункт та частини на марші: З 10:45 до 11:15 та о 13:00 наша авіація у кількості 63 літаків здійснила масований наліт групами літаків Іл-4 по місту Мулін, де розміщувалися польове управління армії, госпіталі та інші тилові підрозділи та війська 5-ї армії, одночасно наші винищувачі обстрілювали частини на марші та КП.

За деякими даними на місто звалили 270 ФАБ-100, а 303 полк – заявив про скидання 1025 кг бомб. В результаті бомбардування виникло близько 30 осередків пожеж, є жертви в частинах і серед місцевого населення.

Кількість жертв серед мирного населення наразі невідома, але безумовно воно було величезним, оскільки люди не ховалися в укриттях, а нічого не підозрюючи спокійно спостерігали за літаками. Судячи зі страшних цифр втрат, бомбардування було доволі прицільним. Внаслідок цього бомбардування, за попередніми даними, були нанесені наступні втрати радянським військам:

убито – 201 чол, поранено – 303 чол, знищено автомашин із повним майном та набоями – 207, мінометів – 11, танків – 5, пошкоджено автомашин – 27, усіх гармат – 16, сау – 1, бронетранспортерів – 1, убито коней – 13, поранено – 63. Знищено склад пального на 20 тон, розбитий вузол зв'язку штабу армії.

Загинули начальник політвідділу 5-ї армії майор Гольдштейн В.Ф та начальник фінансового відділу 1-го Далекосхідного фронту підполковник Старшинов П.С. Чи великі це втрати? Неймовірно високі. Для порівняння, за одне таке бомбардування загинуло більше солдатів ніж загальні втрати 5-6 радянських дивізій за два тижні бойових дій.

Можна спробувати припустити що передувало військовій катастрофі:

а) Слабкий вишкіл льотного, особливо штурманського, складу корпусу, незадовільна підготовка льотного складу детального орієнтування і невміння вести контроль на маршрутах до мети, невміння порівнювати карту з землею;

б) Підготовку екіпажів було проведено формально, програшу польоту та вивчення найбільш характерних орієнтирів та пунктів за маршрутом організовано не було

в) Зневажливе ставлення до вимог настанови щодо штурманської підготовки, особливо контролю шляху, внаслідок цього великі помилки у швидкостях, що й призвело до серйозних помилок у розрахунку часу приходу на мету

г) Командир корпусу через штаб та командир дивізії не організували контроль за ретельністю підготовки екіпажів, особливо провідних, не зробивши висновків із великих недоліків в організації попередніх польотів і серйозних втрат.

д) Слабка підготовка у частинах 19 бак, особливо у нічних умовах, викликала велику кількість бойових та небойових втрат, що суттєво збільшувало загальну цифру втрат.

е) Відсутність точних топографічних та навігаційних карт значно ускладнювало введення орієнтирів та розвідки авіацією.

Негайно ж після цього факт бомбування своїх військ було донесено начальнику штабу радянських військ Далекому Сході та начальнику Генштабу Червоної Армії. Усі маршали та генерали були поінформовані про події біля Муліну.

Пізніше, після попереднього суду за це були відсторонені з посади командир 19 бак генерал-лейтенант Волков, з пониженням до командира авіаполку, командир 55-ї авіадивізії полковник Абраменко та заступник командира дивізії з політчастини полковник Борисов.

Усіх інших командирів і штурманів ескадрилій, які вчинили фатальну помилку, заарештували і віддали під суд: зокрема командир 444-го авіаполку майор Сміливий, штурман цього полку майор Кононов, командир ескадрильї капітан Ковальов, штурман старший лейтенант Дворів, заступник командира 303-го авіаполку капітан Воробйов, помічник штурмана старший лейтенант Восковцев, командир ескадрильї капітан Бесенін та штурман ескадрильї старший лейтенант Єфремов.

22-24 серпня 1945 року командира ескадрильї 444 полку Ковальова, заступника командира 303 авіаполку Воробйова і помічника штурмана полку Восковцева було засуджено до найвищої міри покарання — розстрілу. Хоча пізніше всіх винуватців помилували – "Верховний Головнокомандувач наказав замінити міру покарання всім засудженим до розстрілу 8 роками ув'язнення та особам, засуджених на 10 років, - 5 роками ув'язнення.

В СРСР "події під Муліном" протягом 45 років не згадувалася в жодній з книг і статей про радянсько-японську війну. Перші розповіді очевидців з'явилися лише в 1990-ті роки, коли солдатські спогади почали публікуватися без попередньої цензури. Подальшу долю усіх заарештованих, з'ясувати не вдалося, оскільки документи органів військової юстиції засекречені і сьогодні.






Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей

Помилка Михайла Терещенка

Тут би йому і зрозуміти все та направити сили, а головне всі гроші, саме в цей напрямок, повернутись в Київ, поставити чітку і виграшну ставку на Україну. Але ні... він ставить все на "зеро", бажаючи отримати абсолютно повний контроль, всю імперію, вибороти для себе мрію демократичної Росії, яка настільки ж примарна, як і його віра в те, що в казино приносять успіх ставки на дати народження матері і бабусі