Таким залишиться в історії вокзал Бахмут II. Місце, яке зустрічало армію УНР, знищене росією

Залізничний вокзал "Бахмут II" побудували більше ста років тому. За свою історію він бачив чимало: становлення міста до революції, вступ козаків Армії УНР і Другу світову війну. Будівля була майже повністю знищена у 1943 році. Вокзал бачив тисячі прощань та зустрічей, сліз радості та горя. Але поїзди сюди, в окупований росіянами Бахмут, більше не ходять, та й від вокзалу майже нічого не лишилось. Тепер він бачить лише війну.

Стаття була опублікована на сайті Свої.City.

Візитівка післявоєнного Бахмута

Залізничний вокзал станції Бахмут побудований приватною Північно-Донецькою залізницею у 1912-13 рр. Саме тоді прокладали лінію Лиман-Микитівка, тож будівництво цієї станції була важливим. До 1924 року — він називався "Бахмут II", у 1924-2016 роках — "Артемівськ II".Візитівка післявоєнного Бахмута

Це була оригінальна будівля в стилі модерн, але зберегла свій первинний вигляд до 1943 року. Центральна частина вокзалу була зруйнована під час війни. Пізніше її відновили за іншим проєктом, післявоєнним, у 1953 році. У 2004 році будівлі вокзалу і привокзальній площі надали статус щойно виявлених об'єктів архітектурної спадщини місцевого значення.

Участь у розробці проєкту вокзалу брав видатний український архітектор Сергій Тимошенко. Він — видатний інженер-архітектор, громадський і політичний діяч, педагог, український патріот, який разом з однодумцями брав діяльну участь у розвитку модерного національного стилю в архітектурі. Восени 1909 року Сергій Тимошенко переїхав до Харкова, де спочатку працював старшим інженером, а згодом начальником технічного відділу/заступником головного інженера Товариства Північно-Донецької залізниці.

Окрім цього, Сергій Тимошенко брав участь у розробці проєктів будівлі управління залізниці, нині це Український державний університет залізничного транспорту, а також вокзали та споруди станцій "Льгов-II", "Бахмут", "Ізюм", "Лиман", "Родакове", "Шмитовська" та інших. Упродовж 1919-1921 років Сергій Тимошенко був міністром шляхів сполучення Української народної республіки.

"У 1952 році вокзал відновили на старому фундаменті, але змінили об'єм центральної частини і надали йому рис стилю неокласицизму.

Після відкриття, завдяки своїй архітектурі, вокзал відразу став однією з найвідоміших візитівок післявоєнного Артемівська, а пізніше і сучасного Бахмута. Зараз ця пам'ятка архітектури майже повністю зруйнована, але є надія, що після перемоги України вона знову стане однією з найкрасивіших візитівок Бахмута", — каже Григорій Соколовський, науковий співробітник Бахмутського краєзнавчого музею.

Історія вокзалу Бахмут II

Це не єдиний вокзал у місті. Тому довго станція мала назви "Бахмут II" та "Артемівськ II". Вокзал станції "Бахмут I" є унікальним зразком промислової архітектури, побудований у 1879 році та пов'язаний з історією державної Донецької кам'яновугільної залізниці і використовується тільки для промислових цілей. А загалом відносно невелике за кількістю населення та площею місто Бахмут мало чотири залізничних станцій: "Бахмут" (1912 р), "Бахмут І" (1878 р), "Ступки" (1878 р) та "Малоільшівська" (1927 р). 

 
Фото з альбому будівництва Микитівської гілки Північно-Донецької залізниці, 1912-1913 рр.
Фото: Форум краєзнавців Донеччини, forum.gp.dn.ua

На початку XX століття вокзал знаходився на околиці міста, за ним розпочинався дикий степ. Але місто розвивалося. У післявоєнний час почала забудовуватися територія на захід від залізниці. А там де розвивалася ковила бахмутського степу, у 1970-і роки, побудують великі житлові масиви по вулицях Чайковського, Леваневського, Ювілейної. І побудована на околиці станція "Бахмут-II" опинилася в середині міста.

Поруч з вокзалом у 1912-1914 роках за зразковим проєктом збудували високу, цегляну водонапірну башту для заправки паровозів. А для її наповнення був створений Північний став — одне з найулюбленіших місць відпочинку городян.

 
Фото: Поштова листівка 1910-х рр. з колекції Бахмутського краєзнавчого музею

У період національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. будівля вокзалу "Бахмут-II" потрапила на відому світлину 1918 року, на якій зображено вступ козаків 1-го Запорізького пішого полку імені Гетьмана Дорошенка Армії УНР до Бахмута.

 
Фото: uk.wikipedia.org

 У 1924 році станцію "Бахмут IІ", як і саме місто Бахмут, перейменували на Артемівськ, на пошану революціонера т. Артёма — Ф.А. Сергєєва. Після процесу декомунізації міста з 2016 року станція носить назву "Бахмут".

У 1943 році під час визволення міста від німецьких окупантів будівлю вокзалу було сильно зруйновано. У 1953 році вокзал відновили на старому фундаменті із зміною об'єму центральної частини та наданням йому рис стилю неокласицизм. Відновлення побудованих до війни будівель відбувалося з жорсткою економією коштів, тому не були відновлені втрачені деталі фасадів та елементи інтер'єрів. Проєкт відновлення та реконструкції вокзалу у 1950 році розробив архітектор О.В. Лук'янов у проєктному інституті Хартранспроект (місто Харків).

 
Вокзал у Бахмуті у 1960 роки
Фото: Форум краєзнавців Донеччини, forum.gp.dn.ua
 
Вокзал Бахмута у 1970 роки
Фото: bahmut1571.comАвтор: Анатолій Миколаєв

У 2010 році будівлю вокзалу обрали для зйомок епізоду в художньому фільмі "В суботу" (режисер Олександр Міндадзе), присвяченому подіям на Чорнобильській АЕС, оскільки його будівля за зовнішнім виглядом найбільше наближена до будівель радянського періоду, оскільки там не були встановлені пластикові вікна і не було ніякого ремонту.

 
Автор: Pripyat, CC BY-SA 3.0

У 2012 році, вперше з 1953 року, відбулася масштабна реконструкція залізничного вокзалу "Артемівськ II", там замінили фасад і облицювали його сучасним композитним матеріалом. Окрім цього впорядкували прилеглу територію та привокзальну площу.

 
Фото: photobuildings.comАвтор: В.Н. Цокур

Цікавою особливістю вокзалу була камера зберігання у цокольному поверсі iз входом через центральний зал вокзалу. Але під час реконструкції цей вхід прибрали.

 
Центральна зала вокзалу, 2012 рік
Фото: railwayz.info
 
Залізничний вокзал у Бахмуті, 2019 рік

Від будівлі вокзалу майже нічого не лишилось

"Будівля вокзалу станції Бахмут має важливе значення в історії Донецької залізниці. В останні передвоєнні роки ця будівля стала воротами стародавнього міста-фортеці для мешканців усієї України. За свою понад 100-літню історію ця будівля стала свідком багатьох історичних подій з часу Української Революції 1917-1921 рр, зазнавши суттєвої перебудови.

На сьогодні перспективи її відновлення залишаються невизначеними. Утім, на мою думку, майбутній проєкт відбудови може бути реалізований з урахуванням історичного вигляду вокзалу часів Північно-Донецької залізниці при залученні спеціалістів з історії транспортної архітектури та пам'яткознавців", — каже Микола Рубан, менеджер Відділу корпоративної соціальної відповідальності Департаменту сталого розвитку та внутрішніх комунікацій акціонерного товариства "Укрзалізниця", голова правління громадської організації "Фонд відновлення залізничної спадщини України".

Перше значне руйнування будівлі вокзалу сталося 12 жовтня 2022 року, під час російського обстрілу з важкої артилерії по центру Бахмута. Від влучання двох ракет ліве крило будівлі зазнало значних руйнувань: майже повністю знищено другий поверх та пошкоджені фасад і покрівля. Інша частина вокзалу постраждала менше.

Найбільших ушкоджень будівля вокзалу зазнала під час вуличних боїв за залізницю протягом квітня 2023 року.

 
ФОТО: UATV.UA
 
Розбитий залізничний вокзал у Бахмуті

"Вокзал є пам'яткою архітектури міста Бахмут. У 2012 році відремонтували будівлю вокзалу, залізниця разом з містом. У 2015 році відбулася масштабна реконструкція, не тільки вокзального комплексу, а повністю станції, прилеглих перегонів, колійного розвитку та інших підсобних і допоміжних будівель та споруд. 16 травня 2022 року станція Бахмут ІІ повністю припинила свою діяльність. Всі люди пішли на простій, за людьми збережені робочі місця", — каже Олександр Бурдун, керівник станції Бахмут.

А так виглядає залізничний вокзал у Бахмуті зараз. Від місця, де колись зустрічали і проводжали людей, просто нічого не залишилось.

 
 

Цей матеріал створений у рамках спецпроєкту "Бахмут. Свої пам'ятки" спільно із платформою Свій дім. Тут збирають свідчення всіх, чиє житло зруйнувала росія. Якщо ви хочете поділитися власними спогадами про втрачену оселю або заклад, заповніть коротку анкету.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.

Омофор єднання. Чому порятунок Царгорода від русів став святом для киян і українців загалом

Як виникло церковне Свято Покрови й чому воно стало святом військових.