"Кросворд" для ОУН. Спецоперація кдб

Франція. На межі 1970-х

Як свідчать розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України, спецоперація кдб урср "Кросворд" веде свій відлік із кінця 1969 року. Підставою для її розгортання стали загрозливі, у трактуванні чекістів, відомості про те, що в українському емігрантському середовищі, зокрема у Франції, намітилися тенденції до активізації роботи, а також до порозуміння, зменшення розбіжностей та збільшення точок дотику у питаннях стратегії і тактики боротьби за самостійну Україну.

В одному з документів із цього приводу зазначалося: "Останнім часом ПУН (керівний орган мельниківців) закликає "центральний провід" ЗЧ ОУН (керівний орган бандерівців) до недопущення взаємних ворожих дій і до об'єднання зусиль для спільної антирадянської діяльності. Такі заклики неодноразово містилися у виступах голови ПУНу Олега Штуля на різних зібраннях українських націоналістів і у Франції, і за її межами… У Франції, де мельниківці сильніші за бандерівців, подібне "співробітництво" наявне. Так, усі українські націоналістичні організації брали участь у підготовчій роботі та офіційному відкритті скверу імені Т. Г. Шевченка у Парижі навесні 1969 року… Керівництво бандерівської молодіжної організації СУМ, яка діє на території Франції, вживає заходів до налагодження контактів із молодіжною мельниківською організацією ОУМуФ [Організація української молоді у Франції]. З метою координації дій українських націоналістів кілька років тому в країні створений УЦГКФ (Український центральний громадський комітет у Франції). До його складу входять представники бандерівської і мельниківської організацій на території країни, а також наукових, релігійних та інших націоналістичних формувань" (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15477. – Т. 3. – Арк. 18).  

В іншій довідці кдб під назвою "Про діяльність українських націоналістичних організацій у Франції у період з червня 1969 р. по вересень 1970 р." ішлося також і про інші спільні заходи, які певним чином сприяли налагодженню єдності. Згадувалося про підтримання ініціатив стосовно спорудження у Санлісі пам'ятника Анні Ярославні, королеві Франції, надання в Тулузі вулицям назв Українська і Київська, докладання зусиль для створення при бібліотеці імені С. Петлюри у Парижі Центру української культури та інформації, налагодження контактів із представниками органів влади, освітніми і науковими закладами для того, "щоб іноземці могли отримувати правдиву інформацію про Україну і її народ".

Крім цього зазначалося, що оновлений Провід українських націоналістів на чолі з Олегом Штулем-Ждановичем проводить гнучку політику, закликає до визнання минулих помилок і об'єднання всіх течій ОУН. Завдяки цьому він нібито зумів завоювати авторитет і прихильність у націоналістичних колах та загалом зміцнити становище організації.

Для того, щоб перешкодити таким тенденціям до порозуміння, не допустити жодних об'єднань і примирень, в кдб урср вирішили здійснити так звані спеціальні активні заходи стосовно закордонних центрів української еміграції. Чому операції дали назву "Кросворд"? Малося на увазі так запустити різні схеми по вертикалі і горизонталі, щоб заплутати об'єкти чекістських спрямувань і щоб ніхто цей кросворд не зміг розгадати.

29 листопада 1969 року план спецоперації затвердив голова кдб урср Віталій Нікітченко. У преамбулі плану зазначалося, що останнім часом закордонним центрам українських націоналістів вдалося отримати з урср "значну кількість антирадянських та ідеологічно шкідливих матеріалів", так званого самвидаву, і добитися опублікування їх у підконтрольних видавництвах. А першість у цьому процесі – за  діячами ОУН мельниківського спрямування, які змогли  налагодити канал переправлення за кордон творів заборонених авторів.

До такої активності мельниківців нібито з певною заздрістю почали ставитися представники інших течій націоналістичного табору і проявляти підвищений інтерес для з'ясування того, як саме їм це вдавалося. Це породило конкуренцію за першість і деякі підозри стосовно шляхів і способів отримання самвидавних матеріалів. Саме на цьому й вирішили зіграти в кдб.   

Згідно з розробленим планом наслідками проведення операції "Кросворд" мала стати компрометація усього і всіх, а саме:

"1. "Самвидавних" документів, їхніх авторів і поширювачів.

2. Лідерів ОУН-с через легендування їхнього "зв'язку" з органами кдб.

3. ЗЧ ОУН через направлення мельниківцям спеціально виготовлених "самвидавних" матеріалів проти бандерівців.

4. Націоналістичних центрів перед спецслужбами противника як нездатних правильно організувати нелегальну роботу з отримання і об'єктивної оцінки інформації про срср…" (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15477. – Т. 2. – Арк. 387–389).

ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15477. – Т. 2

Розсекречені документи дають змогу нині побачити цю "кухню" кдб зсередини і зрозуміти, що ж тоді відбувалося насправді і чому саме так відбувалося.

Компрометація самвидавних документів, їхніх авторів і поширювачів

На той час кдб урср мав агентуру в різних центрах української еміграції, а також в оточенні активних представників творчої інтелігенції в радянській Україні. Цими можливостями й скористалися для того, щоб сфальсифікувати певні матеріали, переправити їх за кордон і подати як справжні. А після того, як їх опублікують, переходити до наступного етапу.

Зокрема передбачалося виготовити й надіслати мельниківцям низку самвидавних (чекісти це словосполучення зазвичай брали в лапки) документів з історії, літератури, етнографії, науки, економіки урср, які б їх зацікавили й були опубліковані. "У цих матеріалах, – зазначалося у плані, – нарівні з прийнятними для націоналістів моментами має міститися вигідна нам фактична інформація про досягнення українського народу в комуністичному будівництві. У подальшому це буде використано для розвінчання мельниківців як "рупору комуністичної пропаганди".

Далі у пункті плану зазначалося, що в разі опублікування "розширені варіанти таких матеріалів, у яких повніше викладатиметься вигідна нам інформація, надіслати з Парижу до ЗП УГВР і низки інших націоналістичних центрів, щоб у подальшому звинуватити мельниківців у тому, що вони, отримуючи від органів кдб матеріали, публікували їх скорочено задля уникнення викриття, а повні тексти анонімно поширювали серед широкого загалу української еміграції" (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15477. – Т. 2. – Арк. 390).

ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15477. – Т. 2

У наступному пункті плану передбачалося скомпрометувати книгу Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація". Але у який спосіб це робилося! Спочатку підготували статтю критичного характеру про книгу нібито від імені автора, який стояв на "правильних" оунівських позиціях. У статті той із обуренням зазначав, що ця книга по суті пропагує марксистсько-ленінську теорію з національного питання і що її поширення в Україні і за кордоном приносить радянському союзу більше користі, ніж шкоди.

Ішлося про те, що під впливом книги емігрантська молодь підпадатиме під вплив марксистсько-ленінської ідеології і відходитиме від націоналістичних центрів. Наостанок наголошувалося, що люди, які схвалюють книгу, навіть не уявляють, до яких шкідливих для націоналістичного руху наслідків може призвести її некритичне сприйняття і популяризація.

Водночас це була лише частина підступного задуму. "Після поширення за кордоном зазначеного матеріалу, – ішлося у плані, – опублікувати в одному з емігрантських видань листа, спеціально виготовленого від імені "прихильників" І. Дзюби, на "захист" книги "Інтернаціоналізм чи русифікація". У ньому під виглядом підтримки позицій І. Дзюби… показати, що всі "справжні патріоти" України розуміють, що "боротьба" за економічний і культурний розквіт української нації можлива лише на шляху подальшого здійснення марксистсько-ленінської програми у тісному союзі з російським та іншими народами срср" (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15477. – Т. 2. – Арк. 391). До цього пункту додавалася примітка: до підготовки матеріалів залучити агентуру і довірених осіб серед письменників, журналістів і науковців.

ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15477. – Т. 2

Але й на цьому у питанні компрометації самвидаву і його авторів не ставили крапку. Давали вказівку підготувати й поширити статтю, в якій автор поставив би під сумнів репутацію І. Дзюби, І. Світличного, В. Чорновола, Є. Сверстюка та інших відомих і шанованих у колах української еміграції діячів, кинув тінь на їхній моральний стан і навіть висловив припущення, що за ними і їхньою діяльністю стоять органи кдб.

Компрометація лідерів ОУН-с через легендування їхнього "зв'язку" з органами кдб

Цей метод компрометації активних українських діяч набув неабиякого поширення в арсеналі органів кдб. Його намагалися використовувати за будь-якої нагоди. Навіть якщо це не справляло очікувань, усе ж на певну особу падала тінь підозри, і в кдб й цим задовольнялися.

В операції "Кросворд" об'єктом спрямувань кдб став керівник ОУН-с О. Штуль-Жданович, активність якого неабияк непокоїла чекістів. Цьому вирішили завадити. Ось як усе це відбувалося. Як свідчать архівні документи, на першому етапі до туристичної групи, яка виїздила з урср до Франції, включили колишнього працівника кдб. Той мав зустрітися з О. Штулем-Ждановичем, передати йому вітання від близьких родичів, які жили в радянській Україні, і водночас матеріали самвидаву, сфальшовані в кабінетах кдб.

"Як один із можливих варіантів здійснення цього заходу, – зазначалося у плані, – передбачити "викриття" зазначеного працівника органів кдб від імені "націоналіста", який живе в Україні і якому нібито випадково стало відомо про його зустріч зі Штулем-Ждановичем" (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15477. – Т. 2. – Арк. 391).  

Далі йшлося про те, що в розпорядженні органів кдб є листи О. Штуля-Ждановича до батька. Відтак планували таким самим почерком сфальшувати кілька нових листів, в яких він би негативно висловлювався на адресу бандерівців. Крім цього, в листі у завуальованій формі висловлювалося прохання до батька передати вітання певним утаємниченим особам (малися на увазі працівники кдб). А ще – рекомендувати тим періодично друкувати в республіканській пресі статті проти нього, щоб нібито відвести всілякі підозри і утвердити образ ідейного борця з радянською владою.

На завершальній стадії цього задуму ставилося завдання оприлюднити ці сфальшовані листи з відповідними коментарями, і на підставі цього підготувати й поширити за кордоном від імені бандерівців низку статей проти О. Штуля-Ждановича та очолюваної ним організації, в яких звинуватити того у зв'язках з органами кдб. Як свідчать матеріали розсекреченої справи на О. Штуля-Ждановича, усі пункти цього плану були виконані. У справі зберігаються і сфальшовані листи, і рекомендації того, як і про що в них писати та інші оперативні схеми кдб для компрометації лідера Проводу українських націоналістів.

Ще однією особливістю подібних заходів була їхня довготривалість. Як свідчать архівні документи, активні заходи кдб проти О. Штуля-Ждановича в межах операції "Кросворд" здійснювалися упродовж багатьох років. Підтвердженням цьому є довідка "Про роботу проти ОУН-с", датована 1973 роком. У ній зазначалося, що упродовж минулого року (ішлося про 1972 рік) були здійснені заходи з компрометації "Осипа" (таке оперативне псевдо дали йому чекісти), внаслідок чого бандерівці почали нападати на нього у своїх газетах як на агента кдб.

"Протягом найближчих 2–3 років, – ішлося далі в довідці, – планується підготувати і здійснити такі агентурно-оперативні заходи:

Подальші заходи з компрометації "Осипа" проводити у напрямі його усунення з поста голови ПУНу на майбутньому, 1973 р., 8-му зборі ОУН-с і психологічного тиску на нього.

Для цього підготувати:

- листівку від імені бандерівців з вимогою звільнення "Осипа";

- листа від імені бандерівців на адресу "Осипа" з погрозами фізичної розправи над ним;

- серію статей для газети "Вісті з України" з викриттям антинародної діяльності ОУН-с і її лідерів, зокрема "Осипа", з подальшим виготовленням і поширенням серед еміграції анонімного листа, в якому ці статті назвати спробою кдб відвести загрозу від свого агента;

- анонімного листа бандерівців про те, що "Осип" нібито готується до втечі до срср…" (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15477. – Т. 3. – Арк. 138–139).

Внаслідок проведення цих заходів у кдб прагнули досягти подвійної мети: скомпрометувати лідера ОУН-с і розпалити ворожнечу цієї організації з бандерівцями.

Компрометація ЗЧ ОУН через направлення мельниківцям спеціально виготовлених самвидавних матеріалів проти бандерівців

Заходи, що передбачалися цим розділом плану, мали на меті остаточно розсварити мельниківців із бандерівцями. Для цього так само під виглядом самвидаву в кабінетах кдб готували тексти ніби авторства прихильників ПУН, у яких критикувалися програмні положення документів чергових зборів і конференцій ЗЧ ОУН. Від імені політичних противників бандерівців планували поширити за кордоном кілька документів для компрометації персонально Я. Стецька, С. Ленкавського та інших лідерів ЗЧ ОУН.

Одним із пунктів плану передбачалося підготувати документ під назвою "Заповіт борцям", у якому від імені одного з колишніх повстанських ватажків проаналізувати його життя у підпіллі, визнати, що увесь період його перебування в лавах бандерівців був помилкою, і показати, що збройна боротьба С. Бандери та його найближчого оточення проти радянської влади була хибною і нікому не потрібною.

Або ще такий пункт плану:

"Від імені легендованої молодіжної групи в лавах "Спілки української молоді" (СУМ) поширити за кордоном "лист" лідера ЗЧ ОУН, у якому показати, що програма ЗЧ ОУН і його нинішнє керівництво не відповідає інтересам емігрантської молоді і СУМ має звільнитися з-під впливу бандерівців. У тексті використати положення і формулювання, які вживаються у мельниківській пресі" (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15477. – Т. 2. – Арк. 397).

Компрометація націоналістичних центрів перед спецслужбами противника

Як свідчать розсекречені документи, органи кдб мали мету не лише дискредитувати окремих українських діячів, розсварити між собою різні течії української еміграції, перешкодити об'єднанню, скомпрометувати самвидав, а й добитися того, щоб уряди західних країн та їхні спецслужби перестали підтримувати визвольний рух і боротьбу за відновлення незалежності України. Для цього так само розробляли спеціальні заходи.

Зокрема в межах операції "Кросворд" планувалося "після "розкриття контактів" мельниківців з органами кдб надіслати спецслужбам США "аналітичний" документ, який нібито мав витоки з керівних кіл ЗЧ ОУН. У ньому показати безперспективність і небезпечність використання з розвідувальною метою ОУН-с (мельниківців), ЗП УГВР та інших націоналістичних центрів, крім ЗЧ ОУН" (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15477. – Т. 2. – Арк. 398).

ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 15477. – Т. 2

Серед іншого ставилося завдання  виготовити "Інструкцію для українських емігрантів, що підтримують агентурні контакти з розвідками "вільного світу", в якій так прописати положення і рекомендації, щоб скомпрометувати спецслужби і саму ідею отримання від них допомоги у визвольній боротьбі. Цю псевдоінструкцію мали просунути так само і в поле зору низки спецслужб, щоб і ті відмовлялися від таких контактів. Тобто йшлося про ізоляцію українських закордонних центрів від усілякої допомоги ззовні.      

Спектр методів був різноманітним. Нарівні з викривальними документами (насправді сфальшованими) про співпрацю антирадянських організацій з західними розвідками органи кдб практикували інтерв'ю-розкаяння від агентів, прес-конференції за участі спеціально підготовлених осіб та інше. Біля багатьох пунктів плану стоять нотатки "підготовлено", "виконано", "виготовлено", "поширено".

Розгадувати такі "кросворди" і розпізнавати всілякі комбінації кдб було нелегко. Водночас, як свідчать долучені до справ вирізки з емігрантських газет, українські діячі не були довірливими та беззахисними і давали відсіч провокаціям.

У 1971  році газета "Шлях перемоги" писала з цього приводу: "Московська агентура постійно анонімно поширює провокаційні брошурки і листівки. Провокатори з кдб дуже часто намагаються робити це так, ніби це роблять українські політичні середовища проти своїх противників. Однак через брак належного знання провокатори завжди роблять помилку, що вказує обличчя провокаторів. Треба ствердити, що кожний політичний емігрант уже знає методи чекістів, і намагання провокаторів витворити напруження не має успіху…"

Відтак, хоч у кдб й звітували про те, що операція "Кросворд" досягла успіху, не все йшло за наміченим планом. Зокрема, попри всі сподівання чекістів, у 1974 році О. Штуля-Ждановича втретє обрали головою Проводу українських націоналістів. І він не змінив своїх переконань та намірів боротися за здобуття Україною незалежності, за єдність у лавах українців, понад те – став одним із співзасновників Світового Конгресу Вільних Українців.