Олександр Скрипник
дослідник історії спецслужб

Данило Скоропадський. "Валет" у колоді карт МГБ СССР

"33-літній принц України одного дня може стати центральною фігурою у великім повстанні, від якого може залежати доля Європи і України", - так наприкінці 1930-х років писали у пресі про гетьманича Данила Скоропадського після його поїздки до США та Канади за дорученням батька. З 1941 року син Павла Скоропадського став об'єктом уваги радянських спецслужб під оперативним псевдо "Валет".

Осип Бойдуник. Незмінний учасник Великих зборів ОУН

На Першому конгресі українських націоналістів, що проходив у Відні 28 січня – 3 лютого 1929 року проголосили ОУН. Учасником тієї історичної події, а невдовзі і всіх наступних Великих зборів ОУН, що відбувалися за його життя, був Осип Бойдуник. У розсекречених документах в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України він проходить під оперативним псевдо "Ярий".

Як нквд ссср "загубив" Володимира Симиренка

Як не старалася радянська влада, не вдалося відправити у небуття назву славетного симиренківського сорту яблуні "Ренет Симиренка". Після розстрілу вченого сорт перейменували на "Зеленка Вуда". Саме Володимир Симиренко фактично дав путівку в життя цьому сорту, зразок якого виріс у саду діда Платона Федоровича, а ретельно дослідив і описав його батько – корифей садівничої науки Левко Платонович.

Володимир Винниченко. "За яку Україну?"

Кремлівське керівництво і органи ГПУ/НКВД/КГБ постійно тримали одного з провідних діячів Центральної Ради, першого голову українського уряду та Директорії УНР Володимира Винниченка в полі зору. Та намагалися використати зміну його політичних поглядів, помилки й амбіції у своїх цілях, зокрема для дискредитації та остаточного поховання ідеї відновлення незалежності України. Про те, як це робилося за життя відомого політика й письменника і навіть після його смерті, свідчать розсекречені документи.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Йосиф Сліпий. Під оперативним наглядом «Монаха» у Ватикані

Жест "доброї волі" москви, пов'язаний зі звільненням 60 років тому з табору видатного церковного діяча, глави УГКЦ Йосифа Сліпого і наданням йому дозволу на виїзд за кордон, як вдалося з'ясувати, мав своє пояснення і продовження. Розсекречені документи з Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України свідчать про те, що кремль виставляв певні умови і потім намагався пильно стежити за кожним його кроком і вчинком через агентуру органів КГБ.

Нестор і Галина. В тісних «обіймах» ГПУ

Серед різних осередків і політичних течій української еміграції окремий напрямок в органах ГПУ був відведений для роботи по колишніх махновцях. Найбільше уваги було прикуто до Нестора Махна, для оперативної розробки якого намагалися використовувати осіб із його найближчого оточення. Щоб дізнаватися про потаємні плани повстанського отамана, чекісти вдалися за кордоном навіть до схиляння на свій бік його дружини Галини Кузьменко. Про те, як це відбувалося і як невдовзі "віддячили" їй за співпрацю – у досі невідомих розсекречених документах із архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України.

Богдан Сташинський. Атентати. Post scriptum

12 жовтня 1957 року агент КГБ СРСР Богдан Сташинський убив у Мюнхені українського політичного діяча і публіциста Лева Ребета, а 15 жовтня 1959 року – лідера ОУН Степана Бандеру. У жовтні 1962 року у німецькому місті Карлсруе відбувся суд, який виніс вирок виконавцю цих злочинів і засудив організаторів – радянські спецслужби на чолі з кремлівським керівництвом. Ретельне вивчення розсекречених документів з архіву Служби зовнішньої розвідки України дає змогу з'ясувати досі невідомі подробиці тих гучних подій і скоригувати деякі усталені трактування.

Дмитро Андрієвський. Архітектор відновлення української незалежності

Прізвище Дмитра Андрієвського часто фігурує в документах НКВД/МГБ/КГБ СРСР, які стосуються основоположних моментів створення і діяльності ОУН. Він згадується як один із головних теоретиків та ідеологів українського націоналізму і боротьби за відновлення української незалежності. Справі, яку у москві на Луб’янці завели на нього у 1934 році, дали назву «Архітектор». Нині розсекречені документи з Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу знайти відповідь на запитання, чому він був таким небезпечним для кремлівської влади.

Роман Шухевич. Останній звіт Головнокомандувача УПА

В архіві Служби зовнішньої розвідки України знайдено рукописний варіант останнього звіту Головного командира УПА Романа Шухевича. Аналіз цього звіту та інших розсекречених документів НКВД/МГБ УРСР засвідчує, що Головнокомандувач повстанців не мав жодних ілюзій з приводу того, як має постати вільна і незалежна Україна, а саме – силою зброї у запеклій боротьбі з московитами.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Павло Скоропадський. У зоні особливої уваги НКВД

Нові документи з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України розкривають малодосліджені сторінки із життя та діяльності гетьмана України Павла Скоропадського і ступінь зацікавленості його особою й загалом гетьманським рухом в еміграції органів ГПУ/НКВД/НКГБ у 1920–1940 роках. Нарівні з раніше розсекреченими й оприлюдненими СЗРУ матеріалами це дає змогу напередодні відзначення 150-річчя від дня народження Павла Скоропадського, яке відзначається 15 травня, зрозуміти, чому він становив таку небезпеку для московської більшовицької влади

Олександр Скрипник: "День нашої перемоги вже недалекий"

Варто ознайомитися з одним цікавим і, на жаль, маловідомим у наукових колах, документом під назвою "Деклярація Проводу ОУН після закінчення Другої світової війни в Європі". Увага до неї була вже частково привернута у 2016 році, коли російська федеральна служба роскомнагляд заблокувала Електронний архів українського визвольного руху та вимагала видалити цей документ. У разі невиконання вимоги заявляла про те, що увесь сайт архіву на території росії залишатиметься заблокованим

«Розгорнути розвідувальну і пропагандистську роботу стосовно української еміграції»

Внаслідок Другої світової війни величезна кількість українців опинилася поза межами своєї батьківщини. Частина з них за добровільною чи примусовою репатріацією повернулася в СРСР. Решта не захотіла цього робити здебільшого з політичних міркувань і залишилася в країнах Європи, Південної Америки, у США й Канаді. Процеси, які відбувалися в тодішньому середовищі української еміграції, стали предметом особливої зацікавленості радянських спецслужб

Промова Черчилля у Фултоні і реакція на неї українців

5 березня 1946 року колишній прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль виголосив історичну промову, в якій заявив про появу «залізної завіси», актуальні виклики і загрози демократичному світові з боку «комуністичної росії», що постали після завершення Другої світової війни. Одразу «група українських політичних діячів» оприлюднила «Відповідь пану Черчиллю», примірник якої зберігається в архіві Служби зовнішньої розвідки України. Викладені у цьому зверненні положення є надзвичайно актуальними нині

Підроблені листи голови ОУН Штуля-Ждановича до батька. Почерк КДБ

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено документальні підтвердження того, як шляхом підроблення листів до батька москва кидала тінь на одного з лідерів української еміграції Олега Штуля-Ждановича. Поширювала вигадки про нібито його співпрацю з радянськими органами держбезпеки, тим самим прагнула посіяти недовіру й розбрат серед українців і завдати удару по самій українській національній ідеї

Українські летунські школи у міжвоєнні роки

У архівних фондах розвідки знайдено документи про спроби представників ОУН придбати у 1930-тих роках літак у США і організувати льотну школу. Інформація про це одразу потрапила в поле зору органів ДПУ, які вже мали відомості із закордонних резидентур у Канаді і США про створення Союзом гетьманців-державників шкіл для підготовки українських льотчиків і про придбані ними літаки під назвою "Україна", "Київ" і "Львів". Водночас ОУН мала намір розгорнути навчання саме в Європі, і це неабияк збентежило керівництво сталінських спецслужб

Євген Врецьона. Шеф розвідки «Закордонного центру ОУН»

Серед закордонних центрів української політичної еміграції найбільший інтерес для радянських спецслужб становили формування ОУН, а в них – провідні діячі й ідеологи, а також керівні кадри Служби безпеки (СБ). Усіх керівників СБ ОУН брали в активну оперативну розробку як особливо небезпечних ворогів радянської влади. Одним із таких був Євген Врецьона, який у розсекречених архівних документах СЗР України проходить як шеф розвідки "Закордонного центру ОУН" із підпільним псевдо "Волянський"

Радянська служба "А" проти закордонних центрів ОУН

Як КДБ довів до смерті голову Проводу ОУН(б) Ярослава Стецька і намагався звинуватити в цьому працівників радіо "Свобода"? Про передумови і деталі проведення цієї довготривалої спецоперації Служби "А" Першого головного управління КДБ СРСР стало відомо із розсекречених документів Служби зовнішньої розвідки України. Вони дають змогу зазирнути за лаштунки особливо таємних підрозділів радянських спецслужб і побачити, як Москва вносила розкол в український національно-визвольний рух і всіляко прагнула дискредитувати або ліквідувати його лідерів та ідеологів

Перший Зимовий похід Армії УНР і його командарм Омелянович-Павленко

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються матеріали про Перший Зимовий похід Армії УНР (6 грудня 1919 – 6 травня 1920 рр.) тилами Червоної та Добровольчої армій, під час якого українське військо вдало застосувало рейдові методи боротьби з численними ворогами і який, за оцінками воєнних істориків, є найгероїчнішою сторінкою воєнного мистецтва періоду Української революції 1917–1921 рр.. Ці документи вміщені у багатотомній справі на отамана Юрка Тютюнника і окремій справі-формулярі на Михайла Омеляновича-Павленка, який очолив цей легендарний похід

Олег Ольжич. Завербувати неможливо ліквідувати

Список діячів українського національно-визвольного руху, яких наприкінці Другої світової війни планували ліквідувати за вказівкою з кремля сталінські спецслужби, поповнився ще однією особою. До Андрія Мельника, Степана Бандери і Миколи Капустянського, про плани стосовно убивства яких нещодавно стало відомо з архівних документів розвідки, нині долучився Олег Кандиба (псевдонім – Ольжич) – один із лідерів Проводу українських націоналістів, громадсько-політичний діяч, поет, археолог. Розсекречені документи Галузевого державного архіву СЗР України проливають світло на те, як це відбувалося

Ліквідувати Степана Бандеру. Невідома операція НКДБ

15 жовтня 1959 року агент КДБ Богдан Сташинський убив у Мюнхені Степана Бандеру. Але то була не єдина спецоперація радянських спецслужб із ліквідації одного з лідерів українських націоналістів. Дослідники згадують про сім (дехто навіть про десять) замахів, які від кінця 1940-х до 1959 року готувалися на нього. Водночас до сьогодні інформації про підготовку органами НКДБ наприкінці 1944 року першої операції з ліквідації у Берліні Степана Бандери не було. Ці відомості, зокрема план спеціальних заходів 4 управління НКДБ УРСР знайдено у Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України

Антибільшовицький Блок Народів. Нове прочитання

Матеріали про Антибільшовицький Блок Народів (АБН), які зберігаються в Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України, дають змогу в нинішній ситуації під дещо іншим кутом зору подивитися на імперську політику Москви в усі періоди її існування в тих чи інших державних утвореннях і належним чином оцінити зусилля діячів українського-національно-визвольного руху, які намагалися об’єднати поневолені народи в боротьбі з імперією зла, застерігали увесь цивілізований світ бути пильними, згуртованими і не мати жодних ілюзій стосовно справжніх намірів кремлівських керманичів

МҐБ СРСР проти Миколи Капустянського: ліквідувати за допомогою надсекретних спецзасобів

На початку 1950-х років органи МҐБ СРСР провели надсекретну операцію проти одного з лідерів української еміграції, міністра військових справ уряду УНР в екзилі генерала Миколи Капустянського. Досі про цю операцію ніхто нічого не знав. Нині Служба зовнішньої розвідки України розсекретила й оприлюднила ці унікальні матеріали. Про особливу секретність цієї операції свідчить те, що низку документів виконували лише від руки в одному примірнику і зберігали окремо в додатку до справи, а згодом – у спеціальному пакеті в архіві радянської розвідки у Москві. Апробовані в ній схеми, способи й засоби вбивства пізніше були вдосконалені і застосовані органами КҐБ СРСР під час ліквідації очільників ОУН Лева Ребета у 1957 році та Степана Бандери у 1959 році.

Аркадій Жуковський. Рецензія від органів КГБ

12 січня 2022 року відзначається 100-річчя від дня народження науковця, енциклопедиста, історика, краєзнавця, картографа, культуролога, іноземного члена Національної академії наук України, багаторічного голови Наукового товариства імені Тараса Шевченка (НТШ) в Європі Аркадія Жуковського

Любомир-Ежен Гузар: «Франція виграла від того, що отримала іноземця – щирого друга, а не натуралізованого іноземця»

Чекісти мали намір розглядати Любомира-Ежена Гузара ледве не як кандидата на вербування. Але матеріали, одержані з Чернівців, за місцем його народження, змусили кардинально міняти плани. Із управління МДБ УРСР по Чернівецькій області повідомляли, що всі Гузарі були «затятими українськими націоналістами», негативно ставилися до радянської влади, за свої переконання неодноразово були заарештовані, а всі спроби залучити їх до співпраці не мали успіху

Нестор Махно у документах Іноземного відділення ҐПУ УСРР

7 листопада виповнюється 133 роки від дня народження Нестора Махна. За новітніх часів постать селянського отамана і діяльність очолюваної ним Революційної повстанської армії у період Української революції 1917–1921 років зазнали суттєвого переосмислення, про що вже багато написано. Водночас документи із архівних фондів розвідки дають змогу пролити світло на деякі епізоди іншого, закордонного періоду життя Махна і махновців, найменш дослідженого й вивченого, і на підставі цього робити вже якісь нові висновки про нього, про його близьке оточення і про неймовірні драматичні повороти долі, які спіткали його.

Василь Вишиваний. На вістрі інтересів розвідок у Європі

Чи повністю довіряв Василь Вишиваний своїм ад’ютантам? Які мав контакти зі Скоропадським, Коновальцем, Петрушевичем та іншими діячами ОУН, УНР, ЗУНР, гетьманського руху? Чому чекісти намагалися підвести до нього художника Миколу Глущенка? Навіщо він налагоджував зв’язки з англійською, французькою, румунською, болгарською та інших розвідками? Чим закінчилася спроба паризької резидентури радянської розвідки завербувати ерцгерцога? Дати відповідь на ці та інші запитання або принаймні з’ясувати й уточнити певні подробиці тих давніх подій дають змогу розсекречені документи із архіву Служби зовнішньої розвідки України, досі невідомі широкому загалу.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.

«Для ліквідації Андрія Мельника направити до Берліна спецгрупу «Вулкан»

Після убивства у травні 1938 року Павлом Судоплатовим Євгена Коновальця органи НКВД СРСР одразу взялися за Андрія Мельника, який став на чолі Організації Українських Націоналістів. Невдовзі, наприкінці 1944 року, скориставшись тим, що тривала війна і бойові дії перейшли на територію Німеччини, зробили спробу ліквідувати його у Берліні

Як КГБ СРСР поховав ще живого Ярослава Стецька

«Змислом мойого цілого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна соборна, Україна без холопа і без пана. Я вірю в перемогу, я вірю так сильно, що можна вмерти. З цього шляху мене не заверне ніщо: ані тортури, ані пекло тюрем, ані смерть»

Проголошення Акта відновлення Української Держави в архівних документах розвідки

«Коли на захист Акта 30 червня 1941 р. ми не були спроможні поставити танків, гармат і бомбовозів, відповідно – сильної армії, бо так склалися умови, – ми вирішили танкам, бомбовозам і гарматам окупантів протиставити вірність ідеї Суверенітету нації, гідність і гордість великої духом нації, незламність нашого характеру, чистоту нашого серця, нашу безстрашність особисто захищати проголошене діло...»

Олександр Шульгин - об'єкт "Дипломат"

Він був одним із тих, хто з моменту проголошення Української Народної Республіки і упродовж усіх міжвоєнних років чи не найбільше зробив для визнання України як незалежної держави, формування української зовнішньої політики, відстоювання українських інтересів у світі і розвитку міжнародного співробітництва. За його активною діяльністю пильно стежили органи ДПУ–НКВС СРСР і навіть мали намір завербувати

Євген Коновалець у протистоянні з ҐПУ-НКВД

23 травня 1938 року співробітник НКВД СРСР Павло Судоплатов убив керівника Проводу ОУН Євгена Коновальця. Фатальний вибух у Роттердамі став завершенням багаторічної широкомасштабної операції радянських органів ҐПУ-НКВД, вказівку на здійснення якої давав особисто Йосип Сталін.

Павло Судоплатов проти Євгена Ляховича

За рік до того, як старший лейтенант держбезпеки Павло Судоплатов убив у Роттердамі керівника ОУН Євгена Коновальця, він завів справу на Євгена Ляховича, про якого в одному з документів зазначено: «Вважається одним із найкращих дипломатів і розвідників серед націоналістів». Розсекречені матеріали цієї справи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу зрозуміти, чому у 1930-ті роки органи ДПУ так зацікавилися Євгеном Ляховичем, як йому вдалося привернути увагу урядових кіл Великої Британії до українського питання і чому рішення про його подальшу розробку у 1959 році приймала колегія КДБ при Раді Міністрів СРСР

Керівник ПУН, від компрометації якого відмовилися органи КҐБ

Денис Квітковський був керівником Проводу Українських Націоналістів упродовж 1977–1979 років. Він увійшов у вітчизняну історію як лідер, який увесь свій досвід правника, публіциста, видавця, історика, громадсько-політичного діяча спрямовував на гуртування українців у всьому світі навколо ідеї відродження державності України. За його активною діяльністю в еміграції пильно стежили органи КҐБ, про що збереглися матеріали в Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України. Розсекречені документи дають змогу повніше осягнути й пізнати цю неординарну особистість.

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Розшифроване вінчання

Таємниця, яка упродовж 70 років ховалася за суцільним набором цифр у Акті вінчання надрайонного провідника ОУН «Сулими» і медсестри «Калини», розгадана. Це вдалося зробити криптоаналітикам Служби зовнішньої розвідки України. Відтак неймовірна драматична доля подружжя повстанців із Прикарпаття отримала своє продовження.

Шифроване послання Пилипа Орлика

Щойно у видавництві «АДЕФ-Україна» вийшла нова книга дослідника історії національних спецслужб Олександра Скрипника «Українська розвідка. Прадавні часи». У ній на підставі літописних джерел, академічних праць дослідників історії України, українського війська і національних спецслужб відтворено картину зародження й становлення розвідувальної діяльності на теренах України у прадавні часи – від східних слов’ян і Київської Русі до Гетьманської козацької держави.

Розвідники доби УНР очима художника-баталіста

Артур Орльонов за основу взяв фото Ольги Басараб із її паспорта. Очі, погляд, вуста, підборіддя – усе це робить її портрет реалістичним і цілісним. Напевне, це саме той випадок, коли фотознімок не завжди передає образ людини, її почуття, внутрішній світ, а художник окремими мазками може довершити.

Як пeтлюрівці за більшовиками шпигували

Головною метою розвідувальної роботи, принаймні у другій половині 1920-х – на початку 1930-х років, було використання здобутих даних для підриву існуючої в Україні радянської системи.Робота першого, розвідувального, сектора полягала у збиранні інформації про загальну ситуацію в радянській Україні, підборі й навчанні агентів, резидентів і кур’єрів.

За лист до Горького – розстріляти! Доля останнього начштабу Армії УНР

Цього листа, який був написаний ще в жовтні 1928 року, за два роки до обшуку, було достатньо, щоб заарештувати Петра Ліпка і звинуватити в антирадянській діяльності. На допитах колишній генерал-хорунжий навіть не намагався в чомусь виправдовуватися, не розкаювався, не відступив від своїх слів і не поступився переконаннями.

Микола Красовський: від справи Бейліса до розвідки УНР

107 років тому в Києві сталося резонансне вбивство, до якого упродовж майже трьох років була прикута увага заледве не всього світу. Убивство хлопця, кривавий навіт на всіх євреїв і чесний опер, який зробив пошук справжніх убивць справою своєї честі.