Спецпроект

Смерть астронома Тихо Браге: вчені от-от знайдуть розгадку 400-річної таємниці

У рештках славетного астронома XVI-го сторіччя були виявлені залишки ртуті. Сучасні технології дозволяють дати відповідь на запитання, яке мучить цікавих людей з 1601 року - отруїли Тихо Браге чи ні.

Вчені відкривають крипту з рештками Тихо Браге. Справа видно рельєфне зображення астронома
AP

Спільна команда чеських і данських науковців відкрила труну астронома Тихо Браге у церкві Тинської Богоматері в Празі. Вони сподіваються розгадати таємницю смерті вченого, досліджуючи його рештки.

Йдеться про нові наукові методи, які були невідомі в 1901 році, коли тіло данського астронома турбували вперше.

Часточки його вусів і волосся, взяті під час попередньої ексгумації, аналізувалися в 1996 році. Тоді в них був виявлений підвищений зміст ртуті.

Це дозволяло припустити, що причиною смерті Браге були не камені в нирках і навіть не розрив сечового міхура - мається на увазі відома легенда, нібито шляхтич Тихо Браге не хотів порушувати етикет і відлучатися до вітру під час прийому при дворі імператора Рудольфа ІІ.

(Щоб читач провів паралель щодо часів, про які часи йдеться - Рудольф ІІ був імператором Священної Римської імперії німецької нації і посилав на Січ шляхтича з грошима, пропонуючи козакам вступити до "християнської міліції" у спільній європейській лізі проти турків.

Це кінець XVI-го сторіччя - часи раннього козацтва, міських братств, Брестської унії і експортно орієнтованої економіки тодішньої Речі Посполитої).

Про сучасника Браге Станіслава Жолкевського, який підкорив Москву, читайте тут

Таким чином, ситуація з Браге має два варіанти подій: а) його отруїли, б) він занадто захопився алхімічними дослідами.

Портрет Тихо Браге з характерно сплюснутим носом і колоритними вусами

24 жовтня 1601 року Браге побував на званому обіді у імператора. А 11 днів по тому помер.

Офіційно прийнято вважати, що загибель науковця спричинала інфекція сечовивідних шляхів, але чутки про більш мерзотну причину смерті почали циркулювати Прагою ще до кінця жовтня 1601-го.

Подейкували, що помічник Тихо Браге - німецький астроном Йоганн Кеплер (той самий, що відкрив закони руху планет Сонячної системи) - отруїв його, щоби привласнити результати його високоточних астрономічних досліджень, які потім опублікував.

Інша кримінальна версія - Браге отруїв його племінник, Ерік Браге, за наказом данського короля Крістіана IV, від якого Браге утік за кілька років до того.

Науковці сподіваються, що комп'ютерна томографія, рентгени і нейтроново-активаційний аналіз - не тільки волосся, але й кісток - допоможуть виявити, як багато ртуті і за який період часу втрапило в організм Тихо Браге.

Пам'ятник Браге і Кеплеру в Празі. Браге можна пізнати за астрономічним приладдям і за вусами

Якщо отрута проникала довго, то це означає, що Браге вмер від самолікування або занадто активних експериментів (скажімо, в алхімії ртуть вважалася матір'ю металів і одним із найважливіших елементів).

А от, скажімо, висока концентрація отруйних речовин біля коренів волосся означатиме, що велика доза ртуті втрапила в організм одномоментно. "Цей факт може вважатися доказом", - сказав Ян Кучера з Інституту ядерної фізики Чехії.

Вчені також хочуть дослідити залишки черепа Тихо Браге - щоб прояснити деякі деталі щодо металевої пластини в його носі.

Тихо втратив частину носа на дуелі у 1566 році, коли був студентом у Німеччині. Відрізану частину замінили металевою пластиною, але її не знайшли під час ексгумації 1901 року.

Досліди нарешті дозволять визначити, з якого металу була виготовлена ця пластина. Згідно з історичними анекдотами, вона була частково срібною, частково золотою.

Чехи й данці мали чотири дні для роботи з, е-е-е, матеріалом для досліджень. Сьогодні, 19 листопада, вони повинні повернути останки свого ранньомодерного колеги у крипту в церкві Богоматері перед Тином.

Храм Тинської Богоматері

Тим часом вони виявили цілком нову загадку.

Вважалося, що дружину Тихо Браге - Кірстен, міщанку, яку Браге де-факто перетворив на громадянку шляхетного звання - поховали разом із ним, через три роки після смерті вченого.

Однак у відкритій крипті виявили рештки двох людських тіл. Одне належало молодій жінці, не старшій за 20 років, інше - дитині.

Пані Браге ніде поруч не знайшли.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".