Не Лесею Українкою єдиною: 10 українок, про яких варто розказувати в школі

Яких видатних українок ви знаєте? Найчастіше лунають імена Лесі Українки, Роксолани, княгині Ольги, Ліни Костенко. Та це не всі видатні жінки України.

"Історична правда" публікує цей матеріал, що розміщений на сайті Всеосвіта, із люб'язного дозволу авторки.


Ця тема особливо потрібна напередодні 8 березня. Адже це не свято краси та весни. Це, в першу чергу, день жінок та захисту їхніх прав. Тому можливо варто відійти від традиційних конкурсів "Місс" та розказати більше про маловідомих жінок, що міняли нашу країну.

 

Гальшка Єлизавета Острозька (1539 – 1582) – княгиня, яка походила з давньоукраїнського князівського роду Острозьких. У своєму заповіті Гальшка Острозька заповіла 6 тисяч кіп литовських грошей на розвиток шпиталю й православної академії, що планував відкрити в Острозі її дядько.

Таким чином, Острозька академія з'явилася з волі й за кошти Гальшки. Крім того, вона протягом життя жертвувала гроші на розвиток культури.

 

Марія Магдалина Мазепа (1624 – 1707) – ігуменя Києво-Печерського Вознесенського і Глухівського Успенського дівочих монастирів, мати гетьмана України Івана Мазепи. Та крім цього, її найбільша, певно, праця – започаткування вишивання золотою та срібною ниткою церковного одягу й ікон.

 

Ганна Барвінок (1828 – 1911) – письменниця. Найчастіше її згадують лише як дружину Пантелеймона Куліша. Та насправді, вона писала прекрасні оповідання. Та вона дуже рано одружилася. Хатні та сімейні справи не залишили їй часу на реалізацію себе, як мисткині.

 

Пелагея Литвинова (1833 – 1904) – українська громадська діячка, етнографка, фольклористка. Практично немає такої галузі народної культури, яку б оминула увагою у своїх численних краєзнавчих дослідженнях Литвинова.

Вона збирала матеріали з народного ткацтва, рибальства, кулінарії, народних вірувань, традицій, побуту, господарства тощо. Всі ці матеріали, зібрані під час численних етнографічних, мистецтвознавчих та фольклористичних розвідок, дослідниця ретельно вивчала та систематизувала.

Зроблені та видані нею наукові записи здобули їй широку славу видатної знавчині українських старожитностей не тільки в Україні, а й у Європі.

 

Софія Русова (1856 – 1940) – українська педагогиня, письменниця, літературознавиця та громадська діячка, одна з перших борчинь за права жінок в Україні. Мала активну громадянську позицію. Започаткувала акцію допомоги голодуючим в Україні.

Засновниця Національної ради українських жінок у Празі. Співпрацювала з науковими установами української громади Чехословаччини. Займалася перекладами різних іноземних текстів. Русова брала участь у роботі чергового Міжнародного жіночого Конгресу Ліги миру та свободи.

Та крім того, вона була видатною педагогинею. Серед ключових принципів педагогічної концепції Русової: гуманізм, демократизм, народність, природовідповідність, культуровідповідність, особистісно орієнтований підхід, соціальна обумовленість виховання та загальнолюдські цінності.

 

Людмила Старицька-Черняхівська (1868 – 1941) – письменниця та громадська діячка. У роки Першої світової війни брала активну участь у роботі Київського комітету для допомоги українцям-утікачам, працювала сестрою милосердя у шпиталі для поранених.

Пізніше її обрали до Української Центральної Ради. Була членкинею Національної академії наук України. Її заарештували за громадську позицію.

 

Мілена Рудницька (1892 – 1976) – українська громадсько-політична діячка, журналістка, письменниця, учителька середніх шкіл. Вона викладала на Вищих Педагогічних Курсах, була однією з ідеологинь жіночого руху Західної України та однією з його провідних діячок.

Голова центральної управи Союзу Українок, Українського жіночого конгресу в Станиславові, Світового Союзу Українок, політичної жіночої організації "Дружина Княгині Ольги"; редакторка двотижневика "Жінка" (1935—1939); учасниця і репрезентантка українського жіноцтва на міжнародних жіночих з'їздах.

 

Олена Казимирчак-Полонська (1902 – 1992) – українська астрономиня. Викладала математику й астрономію в Херсоні, викладала в Ленінграді, була доценткою кафедри вищої математики в Одесі. Стала членкинею Міжнародного астрономічного союзу.

Брала активну участь в організації та проведенні всесоюзних і міжнародних астрономічних семінарів та симпозіумів. Почесна членкиня Всесоюзного товариства сліпих (зокрема, брала участь у виданні праць з вищої математики та програмування шрифтом Брайля).

 

Галина Мазепа-Коваль (1910 – 1995) – українська і венесуельська художниця, ілюстраторка. Хоча більша частина її творчого життя пов'язана з далекою Венесуелою, яка вимушено стала "другою батьківщиною" для художниці. Та вона згадувала Україну в листах та картинах все життя.

 

Соломія Павличко (1958 -1999) – українська феміністська теоретикиня, письменниця, літературознавиця, перекладачка, публіцистка, Заснувала видавництво перекладної наукової літератури "Основи".

Вона була докторкою філологічних наук, доценткою та професоркою Києво-Могилянської академії, членкинею Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: всі в хорошому стані, принаймні зараз

За ці дні дуже мало вартого запису, життя триває спокійно і навіть дещо монотонно. Усі ніби в порядку, жодних ознак пригнічення. Судячи з зовнішнього вигляду, поні зараз у найкращому стані за весь час; те саме стосується і собак, окрім одного-двох.

Богдан Червак: Україна як спадкоємниця УНР

Не належу до тих, хто пропонує не звертати уваги на статтю Путіна про українсько-російські взаємини. Навпаки, Україна має сприйняти її як акт гібридної агресії і реагувати адекватно. Ключова теза Путіна, яка зафіксована у його опусі й неодноразово озвучувалася публічно - «сучасна Україна – цілком і повністю дітище радянської епохи».

Галина Сита: Як я познайомилась з «українською проблемою» у 80-90-их

Вирішила розповісти, як мені у 80-х–90-х роках довелося долучитися до «української проблеми» в нашій країні, як я стала свідомою українкою. Таких моментів було кілька, в тому числі і бесіда з представником КҐБ в Інституті математики, який почав свій допит з дивних тоді для мене питань: «хто ви за національністю?», « чи володієте ви українського мовою?», «хто в ІМ говорить українською мовою?», «з якою метою ви мандруєте по Україні?» – може, про це коли-небудь напишу докладніше.

Маргарита Яковлєва (Ормоцадзе): Виїзні

СРСР була територією людей з обмеженим правом на пересування - сотні мільйонів десятиліттями не виїзжали за межі ⅙ частини суші. Але були винятки