Влада накидає бюджетний зашморг на політику пам’яті

Схвалений 26 листопада урядом проєкт держбюджету на 2021 рік підвередив виразне прагнення нинішньої влади накинути фінансовий зашморг на політику національної пам’яті.

 
Архітектурний проект, за яким на алеї Героїв Небесної Сотні мають побудувати Національний музей Революції Гідності

Нагадаю, навесні правляча монобільшість вилучила з видатків на гуманітарну сферу десятки мільярдів гривень у антиковідний фонд. Гроші вилучили нібито для боротьби з пандемією і обіцяли невдовзі повернути, якщо не в бюджеті цього року, то в бюджеті-2021.

Як "ефективно" використали антиковідний фонд, вже знає вся країна – просто закатали в асфальт. Десятки мільярдів успішно "засвоєні" наближеними до влади компаніями в ході того, що в народі називають "великим крадівництвом". І тепер люди, які могли б жити, помирають у лікарнях через нестачу кисню.

А як "повертають" витягнуті на це велике крадівництво гроші, можете судити самі:

На державні заходи у сфері політики пам'яті, реконструкцію приміщення Архіву національної пам'яті та діяльність музею Майдану в бюджеті 2020 року передбачалося 96 мільйонів, у бюджеті 2021 – лише 43 мільйони.

Це означає, що про реконструкцію приміщення архіву чи будівництво приміщення музею Майдану в наступному році не може бути й мови.

До речі, не сумніваюся, що атака влади на музей Майдану, риторика СБУ, МВС та прокуратури про буцімто причетність колективу музею до "розкрадання" бюджетних коштів спрямована, зокрема, на те, щоб результати міжнародного конкурсу не були реалізовані й у Києві ніколи не з'явилося ні Меморіалу Небесної Сотні, ні гідного приміщення музею Майдану.

І заборона будувати меморіал, і обшуки в музеї, і бюджетний зашморг – ланки одного ланцюга.

Інший приклад: у доковідному бюджеті 2020 року на надважливу програму діяльності Українського інституту МЗС, промоцію України у світі і зв'язки з закордонним українством передбачено було 133 мільйони (що й так дуже мало), а в бюджеті 2021 року – лише 59 мільйонів гривень. Це означає повну зупинку хоч скількись дієвої культурної дипломатії держави.

Можна було б повірити, що блокування за допомогою фінансового зашморгу таких надважливих програм – необхідність, викликана бюджетними труднощами. Якби не вже згадане "велике крадівництво" чи додаткові мільярди, які уряд без проблем роздає на МВС чи, наприклад, на телесеріали.

Цілеспрямовано позбавляються коштів саме ті інституції і програми, які для Москви як кістка в горлі, бо можуть при відносно незначних видатках ефективно протидіяти російській інформаційній агресії.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: табір, стара хатина та день відпочинку

Було щось гнітюче у цьому – знайти стару хатину в такому занедбаному стані. Я дуже розраховував побачити старі мітки та хатини неушкодженими. Усвідомлювати, що старі затишок і радість пішли звідси, було нестерпно розпачливо. Це ж основоположний вияв людської цивілізованості – дійшовши до таких місць, залишати по собі якнайбільше затишку тим, хто прийде після

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: косатки, сани, поні на власний дім

День лиха. Я зробив дурницю, дозволивши сьогодні спустити треті моторові сани. Це швидко виконали, поставивши їх на тверду кригу. Пізніше Кемпбелл повідомив, що один із матросів пірнув ногою під лід, проїжджаючи по сльотавому відтинку десь за 200 ярдів від корабля. Я не надав цьому великого значення, бо подумав, що він просто пробив наст.

Максим Майоров: Від Рокитного до Перемишля: кілька дат з історії Другої Світової на «східних кресах»

4 січня маємо 77-му річницю початку акції «Буря». Польський уряд у Лондоні та «підпільна держава» у німецькій окупації спланували виступ завчасно. Партизани Армії Крайової тільки чекали на привід – вступ регулярних радянських військ на польську землю

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: свобода після двадцяти днів у кризі

У переддень Нового року ми досягнули моря Росса, але ще не досягнули краю наших нещасть. Жахлива видалась ніч. На першій вахті ми відхилилися на два румби і встановили косе вітрило. Наші умови це не покращило, але принаймні додало швидкості.