Звернення Музею Майдану щодо спроб його дискредитації

Звинувачення у розкраданні коштів – річ дуже серйозна, в таких справах не можна бути голослівним, нечітким, а заяви в дусі “є підстави припускати” – взагалі з методички провокатора-початківця.

 

Напередодні сьомої річниці Євромайдану на Національний музей Революції Гідності вчинено потужну інформаційну атаку, завдання якої – дискредитувати і позбавити належного сприйняття суспільством інституцію, яка уособлює собою політику національної пам'яті й щодо Майдану, й загалом щодо права народу боротися проти тиранії у своїй країні.

Вважаємо, що увага до діяльності та підзвітності Національного меморіалу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності справді має бути підвищеною.

Адже на відстані ще розбурханих емоцій з Майдану, коли шалені інформаційні атаки намагаються спотворити пам'ять про нього, Музей є не просто культурною інституцією, його репутація впливає на ставлення до Революції Гідності. Це усвідомлює кожен наш працівник, ми цим не легковажимо.

Звинувачення у розкраданні коштів – річ дуже серйозна, в таких справах не можна бути голослівним, нечітким, а заяви в дусі "є підстави припускати" – взагалі з методички провокатора-початківця. На жаль, саме до такого формату заяв опустилися посадовці правоохоронних органів, які першими мали б усвідомлювати суть і важливість презумпції невинуватості.

Станом на сьогодні Музей підготовував матеріал із масивом документів, якими супроводжувалося й супроводжується будівництво (а вже два роки як небудівництво) меморіалу.

Більшість цієї інформації була й до того у публічному доступі, частина матеріалів – системне інформування органів влади про проблеми із будівництвом, про неможливість використати виділені кошти, дотриматися визначених термінів. І щоразу – прохання втрутитися, долучитися, щоб знайти рішення щодо виходу з безперспективної ситуації, в яку поставили Музей.

Відповідати за те, що меморіал досі не побудовано, має не музей, який, навпаки, робив усе можливе для його постання. Цю відповідальність повинні розділити: Президент України, Генеральна прокуратура, уряд на чолі з прем'єр-міністром незалежно від прізвищ цих посадовців. Звертаємося до них із закликом бути консолідованими й відповідальними.

У цьому зверненні до ЗМІ, посадовців, громадськості хочемо наголосити на трьох ключових моментах, які вважаємо визначальними:


1. Музей кожен крок робив відповідно до закону й за трьома ключовими принципами:

• прозорості (усі дії в межах визначених законом процедур);

• підзвітності громадськості (інформування про кожен етап роботи, ініціювання публічних дискусій щодо спірних питань та участь у цих дискусіях, надання всієї затребуваної інформації відповідно до запитів);

• інформування державних органів відповідної компетенції.


2. Ми очікуємо від правоохоронних органів – Національної поліції, Генеральної прокуратури, СБУ належного й неупередженого проведення слідства для з'ясування всіх питань, що виникли.

Зі свого боку, звертаємо увагу на те, що дотепер офіційні заяви й дії цих органів мали характер манупіляції та дискредитації Музею Майдану й не викликають довіри щодо мотиву справедливого розслідування для з'ясування правди.


3. Зважаючи на низку фактів, а саме: проведення обшуків у Музеї задля конфіскації публічно доступних документів, які легко було витребувати офіційним листом; обшуки напередодні Дня Гідності та Свободи, що надає цьому особливого провокаційного резонансу; за ухвалою судді (Т. Шевченко), яка виносила вироки майданівцям та отримала негативну характеристику Громадської ради доброчесності; збіг із викликом учасників Майдану у справі "держперевороту"; закриття кримінальної справи проти Януковича, – припускаємо, що здійснюється спланована інформаційна атака – не на Музей Майдану, а на його соціальні функції. Це спроба знівелювати Революцію Гідності та героїзм Небесної Сотні.

Закликаємо ЗМІ та громадськість спостерігати за процесом слідства, запрошуємо ознайомлюватися з матеріалами та документами, наданими Національним музеєм Революції Гідності.

Зі свого боку, Музей готовий відповідати на питання, в яких компетентний, і надавати всі документи, які стосуються діяльності Музею.

Антон Дробович: На захист Чайковського від маразматиків та Національної музичної академії від ганьби

Музакадемія точно має носити якусь іншу назву. Назву яка відсилатиме до власної історії, мелосу і музичної традиції, а не за інерцією тягнутиме рішення сталінських комуністів

Меланія Подоляк: Ми і це переживемо. І переможемо

Світ потурав тиранам і вбивцям, не визнавав самобутності, заплющував очі. Зараз розвиднюється. Але для цього треба були ракети по наших містах, геноцид, і неосяжні, нескінченні жертви. Століттями в центрі Європи системно викошують найсміливіших, які несуть на прапорі те, про що цивілізований світ, таке враження, тільки на папері вміє писати. Ми і це переживемо, і переможемо. Просто ніхто ніколи НАСПРАВДІ не зрозуміє, що сталось. Як і раніше не розуміли

Сергій Громенко: План Д10: як назавжди перемогти Росію

Нинішня російсько-українська війна – не випадковість. І мало хто вірить, що Росія просто так вгамує свої апетити. Правда полягає в тому, що простого виведення російських військ з України недостатньо. Щоб покоління наших дітей не пережило війну вдруге – нам потрібно назавжди перемогти Росію

Юрій Гудименко: Si vis pacem, para bellum

Війна точно буде ще. Може, за рік. Може, за сто. Але буде неодмінно. І до неї треба бути готовим щохвилини. Щосекунди. Всім. Що треба робити? Бути готовим. Мати армію сильнішу, ніж у них. Мати зброю краще, ніж у них. Мати розвідку краще, ніж у них. Мати економіку, мати науку, і головне – мати розуміння, що ти у небезпеці постійно. Si vis pacem, para bellum