Звернення Музею Майдану щодо спроб його дискредитації

Звинувачення у розкраданні коштів – річ дуже серйозна, в таких справах не можна бути голослівним, нечітким, а заяви в дусі “є підстави припускати” – взагалі з методички провокатора-початківця.

 

Напередодні сьомої річниці Євромайдану на Національний музей Революції Гідності вчинено потужну інформаційну атаку, завдання якої – дискредитувати і позбавити належного сприйняття суспільством інституцію, яка уособлює собою політику національної пам'яті й щодо Майдану, й загалом щодо права народу боротися проти тиранії у своїй країні.

Вважаємо, що увага до діяльності та підзвітності Національного меморіалу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності справді має бути підвищеною.

Адже на відстані ще розбурханих емоцій з Майдану, коли шалені інформаційні атаки намагаються спотворити пам'ять про нього, Музей є не просто культурною інституцією, його репутація впливає на ставлення до Революції Гідності. Це усвідомлює кожен наш працівник, ми цим не легковажимо.

Звинувачення у розкраданні коштів – річ дуже серйозна, в таких справах не можна бути голослівним, нечітким, а заяви в дусі "є підстави припускати" – взагалі з методички провокатора-початківця. На жаль, саме до такого формату заяв опустилися посадовці правоохоронних органів, які першими мали б усвідомлювати суть і важливість презумпції невинуватості.

Станом на сьогодні Музей підготовував матеріал із масивом документів, якими супроводжувалося й супроводжується будівництво (а вже два роки як небудівництво) меморіалу.

Більшість цієї інформації була й до того у публічному доступі, частина матеріалів – системне інформування органів влади про проблеми із будівництвом, про неможливість використати виділені кошти, дотриматися визначених термінів. І щоразу – прохання втрутитися, долучитися, щоб знайти рішення щодо виходу з безперспективної ситуації, в яку поставили Музей.

Відповідати за те, що меморіал досі не побудовано, має не музей, який, навпаки, робив усе можливе для його постання. Цю відповідальність повинні розділити: Президент України, Генеральна прокуратура, уряд на чолі з прем'єр-міністром незалежно від прізвищ цих посадовців. Звертаємося до них із закликом бути консолідованими й відповідальними.

У цьому зверненні до ЗМІ, посадовців, громадськості хочемо наголосити на трьох ключових моментах, які вважаємо визначальними:


1. Музей кожен крок робив відповідно до закону й за трьома ключовими принципами:

• прозорості (усі дії в межах визначених законом процедур);

• підзвітності громадськості (інформування про кожен етап роботи, ініціювання публічних дискусій щодо спірних питань та участь у цих дискусіях, надання всієї затребуваної інформації відповідно до запитів);

• інформування державних органів відповідної компетенції.


2. Ми очікуємо від правоохоронних органів – Національної поліції, Генеральної прокуратури, СБУ належного й неупередженого проведення слідства для з'ясування всіх питань, що виникли.

Зі свого боку, звертаємо увагу на те, що дотепер офіційні заяви й дії цих органів мали характер манупіляції та дискредитації Музею Майдану й не викликають довіри щодо мотиву справедливого розслідування для з'ясування правди.


3. Зважаючи на низку фактів, а саме: проведення обшуків у Музеї задля конфіскації публічно доступних документів, які легко було витребувати офіційним листом; обшуки напередодні Дня Гідності та Свободи, що надає цьому особливого провокаційного резонансу; за ухвалою судді (Т. Шевченко), яка виносила вироки майданівцям та отримала негативну характеристику Громадської ради доброчесності; збіг із викликом учасників Майдану у справі "держперевороту"; закриття кримінальної справи проти Януковича, – припускаємо, що здійснюється спланована інформаційна атака – не на Музей Майдану, а на його соціальні функції. Це спроба знівелювати Революцію Гідності та героїзм Небесної Сотні.

Закликаємо ЗМІ та громадськість спостерігати за процесом слідства, запрошуємо ознайомлюватися з матеріалами та документами, наданими Національним музеєм Революції Гідності.

Зі свого боку, Музей готовий відповідати на питання, в яких компетентний, і надавати всі документи, які стосуються діяльності Музею.

Олексій Мустафін: Останній трибун Рима. Любові й ненависті Коли ді Рієнцо

Історія знає чимало прикладів, коли народний улюбленець здобуває владу - і перетворюється на деспота та здирника. А після смерті про нього згадують як про героя-мрійника й зводять йому пам'ятники. Саме так сталося з Ніколо Габріні, більше відомого у світі під іменем Кола ді Рієнцо.

Олексій Мустафін: По каву на Страдуні. Військова авантюра, яка зламала Югославію

Однією з ключових подій хорватської Війни за незалежність і розпаду "другої" Югославії стала облога Дубровника. Міста, яке ще з 1972 року було демілітаризоване і формально перебувало під захистом ЮНЕСКО. Попри це командування югославської армії вирішило встановити над ним військовий контроль. Надто спокусливою йому здавалася перспектива "відрізати" від Хорватії усю Південну Далмацію.

Сергій Громенко: Історія російського імперіалізму і колоніалізму (чернетка гранднаративу). Частина ІІ

У період 1917–1921 рр. відбувся колапс Другої російської імперії, а контрольована більшовиками територія у 1918–1919 рр. стиснулася до меж XVI століття. Своє прагнення незалежності продемонстрували більшість народів колишньої Росії, і деяким з них вдалося створити власні держави. Через це пройшли всі переможені у Першій світовій війні імперії.

Олексій Мустафін: Формула миру, вагітна війною. Спроба примирити протестантів з католиками, яка ще більше посварила їх між собою

Закон Священної Римської імперії, схвалений рейхстагом 1555 року в Авгсбурзі, у світі більше відомий під іменем Авгсбурзького релігійного миру. Адже він вперше – і фактично, і юридично - визнав за підданими імператора, які були християнами, право обирати конфесію.