Звернення Музею Майдану щодо спроб його дискредитації

Звинувачення у розкраданні коштів – річ дуже серйозна, в таких справах не можна бути голослівним, нечітким, а заяви в дусі “є підстави припускати” – взагалі з методички провокатора-початківця.

 

Напередодні сьомої річниці Євромайдану на Національний музей Революції Гідності вчинено потужну інформаційну атаку, завдання якої – дискредитувати і позбавити належного сприйняття суспільством інституцію, яка уособлює собою політику національної пам'яті й щодо Майдану, й загалом щодо права народу боротися проти тиранії у своїй країні.

Вважаємо, що увага до діяльності та підзвітності Національного меморіалу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності справді має бути підвищеною.

Адже на відстані ще розбурханих емоцій з Майдану, коли шалені інформаційні атаки намагаються спотворити пам'ять про нього, Музей є не просто культурною інституцією, його репутація впливає на ставлення до Революції Гідності. Це усвідомлює кожен наш працівник, ми цим не легковажимо.

Звинувачення у розкраданні коштів – річ дуже серйозна, в таких справах не можна бути голослівним, нечітким, а заяви в дусі "є підстави припускати" – взагалі з методички провокатора-початківця. На жаль, саме до такого формату заяв опустилися посадовці правоохоронних органів, які першими мали б усвідомлювати суть і важливість презумпції невинуватості.

Станом на сьогодні Музей підготовував матеріал із масивом документів, якими супроводжувалося й супроводжується будівництво (а вже два роки як небудівництво) меморіалу.

Більшість цієї інформації була й до того у публічному доступі, частина матеріалів – системне інформування органів влади про проблеми із будівництвом, про неможливість використати виділені кошти, дотриматися визначених термінів. І щоразу – прохання втрутитися, долучитися, щоб знайти рішення щодо виходу з безперспективної ситуації, в яку поставили Музей.

Відповідати за те, що меморіал досі не побудовано, має не музей, який, навпаки, робив усе можливе для його постання. Цю відповідальність повинні розділити: Президент України, Генеральна прокуратура, уряд на чолі з прем'єр-міністром незалежно від прізвищ цих посадовців. Звертаємося до них із закликом бути консолідованими й відповідальними.

У цьому зверненні до ЗМІ, посадовців, громадськості хочемо наголосити на трьох ключових моментах, які вважаємо визначальними:


1. Музей кожен крок робив відповідно до закону й за трьома ключовими принципами:

• прозорості (усі дії в межах визначених законом процедур);

• підзвітності громадськості (інформування про кожен етап роботи, ініціювання публічних дискусій щодо спірних питань та участь у цих дискусіях, надання всієї затребуваної інформації відповідно до запитів);

• інформування державних органів відповідної компетенції.


2. Ми очікуємо від правоохоронних органів – Національної поліції, Генеральної прокуратури, СБУ належного й неупередженого проведення слідства для з'ясування всіх питань, що виникли.

Зі свого боку, звертаємо увагу на те, що дотепер офіційні заяви й дії цих органів мали характер манупіляції та дискредитації Музею Майдану й не викликають довіри щодо мотиву справедливого розслідування для з'ясування правди.


3. Зважаючи на низку фактів, а саме: проведення обшуків у Музеї задля конфіскації публічно доступних документів, які легко було витребувати офіційним листом; обшуки напередодні Дня Гідності та Свободи, що надає цьому особливого провокаційного резонансу; за ухвалою судді (Т. Шевченко), яка виносила вироки майданівцям та отримала негативну характеристику Громадської ради доброчесності; збіг із викликом учасників Майдану у справі "держперевороту"; закриття кримінальної справи проти Януковича, – припускаємо, що здійснюється спланована інформаційна атака – не на Музей Майдану, а на його соціальні функції. Це спроба знівелювати Революцію Гідності та героїзм Небесної Сотні.

Закликаємо ЗМІ та громадськість спостерігати за процесом слідства, запрошуємо ознайомлюватися з матеріалами та документами, наданими Національним музеєм Революції Гідності.

Зі свого боку, Музей готовий відповідати на питання, в яких компетентний, і надавати всі документи, які стосуються діяльності Музею.

Маргарита Яковлєва (Ормоцадзе): Виїзні

СРСР була територією людей з обмеженим правом на пересування - сотні мільйонів десятиліттями не виїзжали за межі ⅙ частини суші. Але були винятки

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: хворий поні та футбол

Вечір спливав, я раз у раз вертався до стайні, але новини завжди були одні й ті самі: покращень нема. Ближче до півночі я зовсім підупав духом. Цілком очевидно, що вже не можна втрачати жодного поні: ми давно переступили межу запасу міцності, і тепер обставини складаються таким чином, що ми або збережемо живими усіх тварин, або ризикуємо провалити всю справу

Володимир В'ятрович: Нотатки з «кухні переписування історії»

«Нотатки з «кухні переписування історії» вийдуть восени у видавництві Наш Формат. Книга дуже вирізняється від всього, що я написав і опублікував дотепер. Вона навіть мало схожа на щось, що Ви читали в інших авторів. Це не спогади (хоч буде багато пригадування), а радше роздуми про історію в моєму житті та трохи про мою участь в історії.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: Буря

Не варто й згадувати, що ніхто не відходив далеко від хатини. В суботу була моя черга нести нічну вахту і, коли треба було виходити назовні, я був просто неспроможний довго витримувати такі умови. Навіть дихати важко: дрібний сніг пробивався в усі щілини і десяти кроків проти вітру було достатньо, щоб майже обморозити лице. Щоб очистити лопать анемометра, необхідно пройти на інший бік хатини та видертись по драбині. Виконуючи цю роботу, я двічі змушений був буквально обпертись на вітер, схиливши голову та відвернувши обличчя, і отак пробиратись, хитаючись, як краб.