Спецпроект

Україна розпочала наймасштабніший фандрейзинговий проєкт незалежності на створення Музею Голодомору

Голодомор. Надзвичайно важка тема для України та для мене персонально. Мої баби і діди були позбавлені свого майна, худоби, засобів праці і їх результатів. Їх зірвали з хуторів, загнали в колгоспи і якимось чудом, вони вижили в нелюдських умовах і дали життя моїм батькам. Ці історії важко відновлювати — батьки знають мало. Баби та діди померли.

 

Зроблено все, щоб стерти події 30-х років з нашої пам'яті. Документи спотворені. Навіть офіційну демографічну статистику 30-х по Україні неможливо добути. Дані перепису населення 1937 року були вилучені та засекречені. Тих, хто його проводив — репресували.

Однак, окремі документи все ж вдалося зібрати та на їх основі міжнародна група демографів склала демографічну модель, згідно з якою в 1932-1933 році в Україні померло як мінімум на 4,5 мільйона більше за нормальні показники смертності — бенчмарк попередніх років. Вони переконливо стверджують, що цю цифру можна вважати мінімальною цифрою жертв Голодомору.

Однак скільки їх було насправді? Протягом періоду радянської окупації це питання навіть не ставилось, а всі хто його підіймав одразу потрапляли в табори.



Як ми йшли до Музею Голодомору?

У незалежній Україні Голодомор довгий час був темою публікацій ЗМІ та жахливою правдою, яка почала розкриватись з тисяч одиничних свідчень українців, які роками мовчали.

Лише у 2008-му році, коли за ініціативи Віктора Ющенка в Україні з'явився Музей-меморіал і дослідження Голодомору – це стало справою в тому числі наукових інституцій. Однак вже за два роки, нова влада повністю зупинила цей процес.

З перемоги Майдану у 2014-му році, Україна нарощує відновлення роботи інституцій з дослідження Голодомору та обговорення його масштабів з міжнародних наукових колах. Однак і тут, досі процес нерівний.

Найбільш значним кроком має стати створення Музею Голодомору світового рівня, яке стартувало у 2018 році за підтримки Уряду Гройсмана та отримало всебічну підтримку Президента Зеленського і нових Урядів України.

Держава підтвердила всі фінансові плани зі спорудження комплексу, однак розвиток його експозицій і наукової роботи вимагає ширшого фінансування, над залученням якого почав працювати Фонд розвитку Музею Голодомору оголосивши найбільшу фандрейзингову програму в історії України з фінансовою метою 60 мільйонів доларів США.

Створювати стратегію і платформу фандрейзингу почала українська агенція Postmen.



Як народжувався проєкт "Зерна Правди"

Перед кожним проєктом ми робимо великі дослідження. Опитавши 2700 українців зі всіх регіонів, вікових груп і міст та сіл, ми отримали підтвердження, що понад 90% українців вважають Голодомор Геноцидом і Україна має прагнути до повного міжнародного визнання цього факту.

 

Ми також дослідили, що 70% українців готові фінансово підтримати створення Музею Голодомору світового рівня. Також виявили, що 40% українців мають матеріали та свідчення щодо періоду Голодомору.

 

Стало зрозуміло, що фандрейзингова і краудсорсингова платформа має великий запит і потенціал!

Тому ідея платформи zernapravdy.org побудована на перетині фандрейзингу і краудсорсингу — кожна пожертва відновлює пам'ять про одну жертву Голодомору. Вже в стартовій версії функціонал платформи відкриває імена з оцифрованої Книги Пам'яті при кожній донації — повертаючи пам'ять про одну людину.

 

Креативна ідея платформи побудована навколо зернини. Унікальної, як і людське життя. Ми хочемо проростити ці зерна — дати їм життя у пам'яті нашого покоління. Під час проєкту ми творимо динамічну айдентику з мільйонів унікальних зернин — як логотипу і як центрального символу. Унікальність зернин досягається завдяки відбиткам — принтам. Як і людина, що має свій унікальний генетичний код.

 

Окрім інформаційної залученості до проєкту, завдання кампанії – зібрати необхідні кошти, 60 мільйонів доларів — 1,7 млрд. грн. Відповідно до нашого дослідження, для 60% респондентів благодійний внесок найбільш прийнятний спосіб підтримати музей.

При цьому комфортна сума благодійного внеску — до 250 грн. Водночас ми з'ясували, що потенційним благодійникам важливо отримувати інформацію про звітність, досягнення та сам Музей.



Навіщо створювати Музей Голодомору

Можливо, навіть прочитавши цей текст в когось залишилося запитання "Чи на часі в період COVID-19 і сучасного глобалізованого світу приділяти таку увагу створенню музею Голодомору?" — для мене це питання має однозначну відповідь — так. Бо лише усвідомивши хто ми є, ми отримаємо єдність у напрямках нашого подальшого руху.

Поки в головах багатьох співвітчизників гуляє морок — його успішно наповнює російська пропаганда. Завдання Музею і платформи zernapravdy.org в тому, щоб задокументувати та відновити пам'ять про кожного загиблого і зібрати матеріали для міжнародного суду над організаторами Голодомору.

Результатом повинна бути не просто заборона комуністичної ідеології, але і приписи щодо вивчення історії у Російській Федерації та визнанні злочину і відповідальності за Голодомор й інші злодіянь проти людяності".

Андрій Здоров: Не заслужив. 150 років Миколі Скрипнику

Микола Скрипник народився на Донбасі і був мабуть найвідомішим провідником радянської українізації цього регіону. Західні політологи означили його як одного з найяскравіших представників так званого українського націонал-комунізму. Для наших законодавців Скрипник - не заслуговує на вшанування. В списку представлено багато осіб, які ніколи себе не вважали українцями. А от українця Миколи Скрипника там немає. Не заслужив.

Володимир В'ятрович: Домовитися з минулим, а не долати його

Домовитися з минулим — це нам, нинішнім, досягти мінімального консенсусу в уявленнях про нашу історію. Це слухати минуле і чути його. В конкретно нашому випадку — це чути мільйони голосів людей, котрих убили саме з цією метою: заставити їх замовкнути. Чути голоси тих, хто пішов на смерть задля оборони права незнайомих їм майбутніх українців на вільну дискусію у вільній країні.

Ярослав Грицак: Долати минуле таки потрібно

Я закликаю подолати нашу залежність від минулого. Цим минулим є режим т.зв. «обмеженого доступу», ендемічними хворобами якого є бідність та авторитаризм. У всьому світі він склався історично і довгий час був нормою. Тільки що в останні двісті років все більше і більше країн виходять з нього. І майже всюди рецепт виходу один і той самий: прихід до влади політичної еліти, яка має політичну волю міняти країну.

Віктор Ющенко: Віктор Ющенко: Чому після Грузії - Україна?

Теоретично десятки російських БТРів можуть взяти курс на Київ. Існує маса сценаріїв, як зіграти на кримському питанні, вчинити серію провокацій, дестабілізувати ситуацію у Криму — і далі відбувається черга подій, яка закінчувалася б тільки тим, що у Києві спускається український національний прапор.