Заява робочої групи з розробки концепції меморіалізації Бабиного Яру

Редакція "Історичної правди" отримала від одного з народних депутатів текст звернення Робочої групи з розробки концепції меморіалізації Бабиного Яру до Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики. Публікуємо цей документ повністю

Редакція "Історичної правди" отримала від одного з народних депутатів текст звернення Робочої групи з розробки концепції меморіалізації Бабиного Яру до Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики. Публікуємо цей документ повністю.

 

РОБОЧА ГРУПА

З РОЗРОБКИ КОНЦЕПЦІЇ МЕМОРІАЛІЗАЦІЇ БАБИНОГО ЯРУ

26 квітня 2021 року

Членам Комітету Верховної Ради України
з питань гуманітарної та інформаційної політики

Щодо необхідності ухвалення проєктів Постанови Верховної Ради України № 5290 "Про додаткові заходи з ушанування пам'яті жертв трагедії Бабиного Яру та Голокосту" та Закону України № 5287 "Про внесення змін до додатка № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" щодо створення Меморіального простору пам'яті жертв трагедій Бабиного Яру та Голокосту"

Шановні народні депутати!

Цього року Україна відзначає 80-ті роковини трагедії Бабиного Яру. Обов'язок держави – забезпечити гідне вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру та Голокосту, і позиція Верховної Ради України має важливе значення для реалізації цього завдання. Це питання набуває додаткового значення в умовах небаченого посилення гібридної агресії з боку Росії, яка включає не лише небезпечне брязкання зброєю біля наших кордонів, а й потужну інтервенцію до ідеологічного, зокрема пам'яттєвого, простору України. Одним з напрямів цієї інтервенції є наполегливе просування проєкту так званого Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", ініційованого та спонсорованого російськими олігархами Михайлом Фрідманом, Германом Ханом та Павлом Фуксом, очолювати який покликаний скандально відомий російський кінорежисер Ілля Хржановський. У цій ситуації єдиною альтернативою приватному російському проєкту може стати лише чітка державна позиція у питанні меморіалізації Бабиного Яру.

Робоча група при Інституті історії України НАН України на виконання Указу Президента України № 331/2017 від 20 жовтня 2017 р. "Про додаткові заходи щодо перспективного розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр"" та Розпорядження Кабінету Міністрів України № 542-р від 26 липня 2018 р. "Про затвердження плану заходів з перспективного розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр"", на замовлення Міністерства культури України та Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр" упродовж 2017–2021 рр. розробила два документи, які стосуються гідного вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру: Концепцію створення Меморіального музею пам'яті жертв Бабиного Яру в історичній будівлі колишньої контори Єврейського кладовища по вул. Юрія Іллєнка, 44 та Концепцію комплексного розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру з розширенням меж Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр". Обидва документи пройшли широке рецензування серед вітчизняних та зарубіжних фахівців, після чого були відповідним чином доопрацьовані. Концепцію комплексного розвитку Бабиного Яру було презентовано на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики 17 березня ц.р.

Ми щиро вдячні 30 народним депутатам України – представникам різних фракцій, – які внесли до парламенту проєкт № 5290 Постанови "Про додаткові заходи з ушанування пам'яті жертв трагедії Бабиного Яру та Голокосту" та проєкт № 5287 Закону "Про внесення змін до додатка № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" щодо створення Меморіального простору пам'яті жертв трагедій Бабиного Яру та Голокосту".

Проєкт Постанови № 5290 окреслює ключові завдання державної політики у сфері меморіалізації Бабиного Яру і містить доручення уряду:

– розглянути та затвердити проєкт Концепції комплексного розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру;

– розробити та подати на затвердження Верховної Ради України проєкт державної цільової програми, спрямованої на забезпечення комплексної меморіалізації Бабиного Яру;

– розширити межі та зони охорони Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр", внести відповідні території та об'єкти до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Разом із тим документ наголошує на неприпустимості участі у будь-яких меморіальних заходах представників країни-агресора.

Законопроєктом № 5287 передбачається збільшення фінансування у 2021 р. Заповідника "Бабин Яр" на 300 млн. грн. з метою створення Меморіального простору пам'яті жертв трагедій Бабиного Яру та Голокосту.

Запропоновані цими документами кроки сприятимуть реалізації державної політики пам'яті та охорони історико-культурної спадщини, забезпечать фінансування заходів з комплексної меморіалізації Бабиного Яру за рахунок коштів Державного бюджету України.

Висловлюємо вдячність членам Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики за рішення про підтримку проєктів Постанови № 5290 та Закону № 5287, ухвалені на засіданні 14 квітня ц.р.

Водночас ми здивовані безпідставними спробами переглянути ці рішення, які виглядають відверто деструктивно і не мають логічного пояснення з точки зору відповідальної державної політики. Особливо цинічними є апеляції до, нібито, порушеного права всіх небайдужих брати участь в увічненні пам'яті загиблих жертв нацизму. Адже йдеться про громадян країни-агресора, які намагаються вчергове накинути Україні ворожі історичні міфи.

Ми закликаємо кожного члена Комітету керуватися при розгляді законодавчих ініціатив винятково фаховим підходом і національними інтересами України, не голосувати за спроби перегляду рішення Комітету про підтримку проєктів Постанови № 5290 та Закону № 5287 і всіляко сприяти ухваленню цих документів Верховною Радою України.

З повагою,

Голова Робочої групи

член-кореспондент

Національної академії наук України

Геннадій БОРЯК

Заступники Голови

завідувач відділу історії України

періоду Другої світової війни

Інституту історії України НАНУ

Олександр ЛИСЕНКО

провідний науковий співробітник

Музею історії міста Києва,

відповідальний секретар

Громадського комітету для вшанування

пам'яті жертв Бабиного Яру

Віталій НАХМАНОВИЧ

директор Українського центру

вивчення історії Голокосту,

провідний науковий співробітник

Інституту політичних і етнонаціональних

досліджень ім. І. Ф. Кураса НАНУ

Анатолій ПОДОЛЬСЬКИЙ

Секретарка

старша наукова співробітниця

Інституту історії України НАНУ

Тетяна ПАСТУШЕНКО

Теми

Андрій Здоров: Не заслужив. 150 років Миколі Скрипнику

Микола Скрипник народився на Донбасі і був мабуть найвідомішим провідником радянської українізації цього регіону. Західні політологи означили його як одного з найяскравіших представників так званого українського націонал-комунізму. Для наших законодавців Скрипник - не заслуговує на вшанування. В списку представлено багато осіб, які ніколи себе не вважали українцями. А от українця Миколи Скрипника там немає. Не заслужив.

Володимир В'ятрович: Домовитися з минулим, а не долати його

Домовитися з минулим — це нам, нинішнім, досягти мінімального консенсусу в уявленнях про нашу історію. Це слухати минуле і чути його. В конкретно нашому випадку — це чути мільйони голосів людей, котрих убили саме з цією метою: заставити їх замовкнути. Чути голоси тих, хто пішов на смерть задля оборони права незнайомих їм майбутніх українців на вільну дискусію у вільній країні.

Ярослав Грицак: Долати минуле таки потрібно

Я закликаю подолати нашу залежність від минулого. Цим минулим є режим т.зв. «обмеженого доступу», ендемічними хворобами якого є бідність та авторитаризм. У всьому світі він склався історично і довгий час був нормою. Тільки що в останні двісті років все більше і більше країн виходять з нього. І майже всюди рецепт виходу один і той самий: прихід до влади політичної еліти, яка має політичну волю міняти країну.

Віктор Ющенко: Віктор Ющенко: Чому після Грузії - Україна?

Теоретично десятки російських БТРів можуть взяти курс на Київ. Існує маса сценаріїв, як зіграти на кримському питанні, вчинити серію провокацій, дестабілізувати ситуацію у Криму — і далі відбувається черга подій, яка закінчувалася б тільки тим, що у Києві спускається український національний прапор.