Спецпроект

Колись Франція подарувала Америці Статую свободи, сьогодні Росія дарує Україні Меморіал Бабин Яр

20 червня 2021 року я надіслав листа Прем’єр-міністру Беннету із проханням не брати участі в пам’ятних церемоніях з нагоди 80-ї річниці Бабиного Яру (англійською мовою, з копіями Президенту Зеленському та деяким члена Кнесету). Я вельми коротко виклав мотиви своєї пропозиції, сподіваючись у подальшому (якщо буде потрібно) дати всьому більш детальне пояснення.

 

Шановний пане Прем'єр-міністр,

18 червня 2021 р ізраїльські ЗМІ опублікували повідомлення про те, що Президент України Володимир Зеленський запросив Вас, Главу Уряду Ізраїлю Нафталі Беннета, "відвідати Україну для відкриття меморіалу в Бабиному Яру". (Йдеться, ймовірно, про пакет пам'ятних церемоній з нагоди 80-ї річниці початку розстрілу київських євреїв у Бабиному Яру у вересні 1941 р, що будуть супроводжуватись відкриттям ряду меморіальних комплексів, пов'язаних з цією подією).

Один з цих меморіальних комплексів - "Меморіальний центр Голокосту Бабин Яр" - ініційований і фінансується групою російських бізнесменів (Михайло Фрідман, Павло Фукс і Герман Хан). Цей проєкт з самого початку був і залишається предметом вельми гострих і принципових дискусій, протестів і суперечок навколо нього, як з боку сучасної української інтелігенції, так і з боку нинішнього єврейського населення України, яких відчутно поменшало (з 1 мільйона до 40 тисяч).

Причиною цих розбіжностей є різке протистояння в поглядах на історію і уроки Другої світової війни. Протистояння між поглядами російських ініціаторів проєкту (що спираються на погляди і праці Президента Путіна) і поглядами сучасної української інтелігенції (що спираються на резолюції та рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи, з 1996 р до наших днів).

Держава Ізраїль ніякої позиції в цій суперечці не займає і ніякої участі в проєкті не бере (а повинна була б, два громадянина Ізраїлю навіть є членами Наглядової Ради проєкту). Уряд України теж (до самого останнього часу) в ці суперечки не втручався і на заклики втрутитися не відгукувався, хоча неформально проект всіляко ними підтримувався.

У такій ситуації, запрошення "відвідати Україну для відкриття меморіалу в Бабиному Яру" виглядає вельми двозначно, і Ваша участь в цьому заході, швидше за все, буде нагадувати участь Прем'єр-міністра Нетаньягу в Параді Перемоги на Красній площі 9 травня 2018 р. (Крім Нетаньягу , інших пристойних гостей там не було. Але запрошення було від самого Президента Путіна).

Так що, - краще б Вам, пане Прем'єр-міністре, не вплутуватися в цю сумнівну історію.

Із висловленням щирої поваги, Емануїл (Амік) Діамант.


Мої пояснення не знадобилися. Ніхто навіть не підтвердив отримання мого листа. Тільки канцелярія Зеленського відповіла, що я неправильно звернувся до Президента (не в те віконце).

Гаразд, тоді я вирішив діяти через громадську думку й розіслав російський текст свого звернення по редакціях російських ЗМІ та деяких пунктах інтернет-самвидаву.

Редакції російських ЗМІ мені також не відповіли – вони організують громадську думку лише для рекламних кампаній. А з інтернет-самвидаву надійшло декілька кумедних відгуків. Переважно навчально-виховального характеру.

Мила Цигельман і Дан Рогинський були особливо завзяті: синагога у будь-якому вигляді найліпше підходить до меморіалу, хай то буде на Поклінній горі під Москвою чи у Бабиному Яру в Києві.

Сперечатися чи обговорювати це з ними я не збираюся, синагога – це не моя ділянка. Моя ділянка – щось би з історії згадати. Організатори всіх меморіалів намагаються переконати мене, що від жахів Бабиного Яру та Освенціму мене врятувала Червона армія і Радянський Союз. Це лейтмотив усіх пам'ятних церемоній, усіх меморіалів і пам'ятників.

Як Радянська влада врятувала мене від Бабиного Яру – це я знаю на власній шкурі. Меморіал Бабиного Яру про це згадувати не збирається. Як Радянська влада рятувала євреїв від Освенціму – про це в суботньому додатку до "Ісраель Хайом" (від 25.06.2021) розповів історик Яків Фальков:

"чотири місяці (чотири місяці!) радянські війська стояли неподалік від Освенціму (не заважаючи німцям допалювати угорських євреїв та евакуювати працездатних в'язнів), і тільки 27 січня 1945 року "солдати ударного батальйону 100-ї Львівської дивізії (отримали наказ і) під проводом полтавчанина єврейського походження Анатолія Шапіро увійшли до табору".

23 січня 2020 року спеціальний Форум Голокосту зібрався в Єрусалимі, щоб відзначити цю дату. Путіну, як головному герою та спасителю єврейського народу, організатори Форуму (і особисто Прем'єр Нетан'ягу) постеляли червону доріжку та дослухалися до кожного вимовленого ним слова. Зеленський говорити відмовився. А Яд-ва-Шему довелося потім довго вибачатися перед усім світом "за викривлення історії війни на користь СРСР".

Пережили і все забули. Навіщо Зеленський змінив свій погляд на предмет? – не знаю. Навіщо Беннету (та Ізраїлю) брати участь у черговому Путінському параді? – так само не знаю.

Я хотів попередити Беннета та урядову делегацію Ізраїлю, щоб не сідали грати із наперсточниками. Та, видно, не по Савці свитка, – мені не вдається знайти потрібні слова, щоб запобігти черговому позорищу Ізраїлю з нагоди Голокосту та Бабиного Яру (як це вже було у 2016 та 2020 роках).


P. S. Як зазвичай я розішлю цей текст в інтернет-самвидаві. А далі – "нам не дано вгадати наперед", роби, що можеш і що вважаєш за потрібне. Тут і тепер. І не чіпляйся до Бога зі своїми "міркуваннями".

Олексій Мустафін: Шлях до Клондайку. Чому золота лихоманка на Алясці стала "останньою з великих"

Від ажіотажу навколо Аляски найбільше виграли не ті, хто був на авансцені. Ймовірно, так було й раніше. Але вперше з усією очевидністю це стало зрозуміло саме тут. Зрештою тому на Алясці й завершилася історія "великих золотих лихоманок".

: Львівський музей Грушевського: що далі? Відкритий лист науковців

Ліквідація львівського музею Михайла Грушевського виглядає небезпечною і нівелює, насамперед в очах ворогів України, феномен Михайла Грушевського, який уперше науково обґрунтував у "Історії України-Руси" концепцію окремішності українського народу та відстоював право українців на києво-руську спадщину і ще на початку ХХ століття кинув виклик російській історіографічній концепції: "общеруської історії й не може бути, як нема "общеруської" народності".

Марина Олійник, Олексій Дєдуш: Установа держави-агресора: чи потрібний такий коментар?

Поки Україна не повернула свій державний суверенітет на всіх своїх конституційних територіях, на законодавчому рівні необхідно внести регламентуючу норму для українських інформаційних та освітньо-наукових платформ по запобіганню прихованого російського впливу. При згадці (усному чи письмовому покликанні) російських інституцій освітнього, наукового та культурного характеру ЗМІ обов’язково мають додавати коментар на кшталт «інституція держави-агресора проти України».

Юрій Берестень: Волонтерський рух у Катеринославі під час російсько-турецької війни 1877-1878 років

Російський уряд, прикриваючись риторикою надання гуманітарної допомоги "братським народам" Балкан, намагався використати загострення військово-політичної ситуації в регіоні, де спалахнуло в 1875 році масштабне повстання проти турецького поневолення, для посилення своїх позицій у регіоні, марячи про захоплення Константинополя та реставрацію нової Візантійської імперії. Заздалегідь готуючись до війни з Османською імперією, він починає активно розгортати мережу доброчинних організацій та установ, які повинні були опікуватись гуманітарними проблемами догляду за пораненими та хворими військовими, інвалідами війни, сиротами.