З Днем народження, гривне!

25 років тому – 2 вересня 1996 р. до обігу, на зміну гіперінфльованим купонам, прийшла гривня. Але історія наших грошей почалась задовго до того! Слово «гривня» - похідне від слова «гривна», яке походить від слово "грива"/"шия" і позначало срібний обруч, який носили на шиї і який мав свою вагу.

 

У добу України-Русі гривна позначає міру ваги срібла. У різний час це від – 140 грамів до 200 з +. Для кращого розуміння наведу приклад: фунт – це міра ваги для срібла, а водночас, назва грошей. Тож, гривна як одиниця ваги, для зручності у обрахунку та швидкої перевірки проби срібла стали відливатись у злитки.

Вони малі різні форми: "київська" має вигляд ромба, "чернігівська" та сама форма "київської" але з розплющеними закінченнями, "новгородська" у вигляді палички, "галицько-волинська" - видовжена і зігнута паличка, "литовська" - видовжена і нагадує човник – лодію.

 

Дослідники розрізняють ці види гривень в історії середньовічної України не лише візуально, а й відповідно до ваги та часу побутування. Самі ж назви – достатньо умовні – за місцями перших знахідок.

У часи Визвольних змагань за доби Української Народної Республіки та Української Держави Гетьмана Скоропадського гривня була нашою національною валютою.

Спеціальним законом від 1 березня 1918 року було запроваджено національну валюту – гривня. Відновлення цієї назви, як і прийняття Тризубу за гербом – мало свою конкретну мету: закріпити за Україною першість у спадку Русі. Проголосити цими атрибутами державності – історичну тяглість та свою окремішню і незалежну історію.

Протягом Визвольних змагань були надруковані номінали: 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень.

 

Із відновленням незалежності у 1991 році український уряд прагнув створити свою грошову одиницю. Проте, було розуміння, що гіперінфляція, зумовлена економічною кризою – підірвала б будь-яку грошову одиницю. Тому було вирішено тимчасово запровадити до обігу "купони багаторазового використання".

Саме вони і прийняли всі удари інфляції та перетворили кожного українця на мільйонера. Та вже з 1992 року розпочалась жвава робота над ескізами перших грошей – як банкнот так і монет.

25 серпня 1996 року було оголошено Указ Президента "Про грошову реформу в Україні". Відповідно до Указу з 2 вересня в Україні запроваджувалась гривня, яка дорівнювала 100 тисячам купонів. Обмін грошей та всі перерахунки було здійснено протягом 2-16 вересня 1996 року.

 

Із впровадженням гривні у 1996 р. ми отримали не лише нові гроші, але й набір героїв нашої історії, що були розміщені на найпоширеніших зображеннях. Особливої уваги слід надати постаті Гетьмана Івана Мазепи.

У 90-х роках ще діяла потужна пропаганда про нього, як про зрадника. Із розміщенням його портрету на 10 грн, його постать дедалі менше демонізувалась серед людей і всі "полтавскіє побєди" та "анафеми" - лишились виключно для п'ятої колони.

Слід відзначити, що за часів Кучми зображення гривні кардинально змінилось. У 2004 р. на номіналі 1 грн зникли руїни Херсонесу/Корсуня. Їх замінило зображення княжого Києва.

Окремі групи невігласів промовляли, що руїни на грошах спричинять руйнацію держави. Херсонес – наш надважливий історичний маркер прибрали. Крим у 2014 р. окупували, а РФ випустила банкноту в 200 рублів з тими самими руїнами...

Разом із тим з'явився новий портрет Володимира Святого: довге не мите волосся та борідка. Подейкують – це був вплив "бородатої партії" на чолі з Табачником. Це був елемент гібридної війни.

 

Замовники з уряду прекрасно розуміли, що вусаті князі на купюрах не підпадають під російський образ князів. А для п'ятої колони це було надважливим завданням – "розмити" українську ідентичність та звести її до спільної з російською.

Долучились до цих процесів і керівники російської православної церкви в Україні. Справді, як це святий може бути без бороди. Разом із тим, на сотнях монетах Володимира Святого з його зображенням – жодної з бородою!

У 2000-х гривню ще кількаразової ґвалтували. Випускали монети до "ювілеїв". Тричі вони стосувались ІІ Світової війни, яка на монетах визначалась 1941-1945 рр. Без жодних натяків про окупацію німецько-радянськими військами Польщі у 1939 р, коли розпочалась війна для мешканців західної України.

Образ Володимира та Ярослава на сучасних банкнотах та металевих гривнях не відповідає їхньому реальному вигляду. Наші князі – на найпопулярніших зображеннях в Україні і до цього часу є візуальною пропагандою "російського світу". Ці зображення промовляють українцям, що наші князі виглядали саме так, як вони виглядають в Росії. А отже "одна історія, одін народ".

Цими днями готую звернення до Національного банку України з вимогою змінити зображення наших правителів на банкнотах і монетах відповідно до історичних джерел.

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».