З Днем народження, гривне!

25 років тому – 2 вересня 1996 р. до обігу, на зміну гіперінфльованим купонам, прийшла гривня. Але історія наших грошей почалась задовго до того! Слово «гривня» - похідне від слова «гривна», яке походить від слово "грива"/"шия" і позначало срібний обруч, який носили на шиї і який мав свою вагу.

 

У добу України-Русі гривна позначає міру ваги срібла. У різний час це від – 140 грамів до 200 з +. Для кращого розуміння наведу приклад: фунт – це міра ваги для срібла, а водночас, назва грошей. Тож, гривна як одиниця ваги, для зручності у обрахунку та швидкої перевірки проби срібла стали відливатись у злитки.

Вони малі різні форми: "київська" має вигляд ромба, "чернігівська" та сама форма "київської" але з розплющеними закінченнями, "новгородська" у вигляді палички, "галицько-волинська" - видовжена і зігнута паличка, "литовська" - видовжена і нагадує човник – лодію.

 

Дослідники розрізняють ці види гривень в історії середньовічної України не лише візуально, а й відповідно до ваги та часу побутування. Самі ж назви – достатньо умовні – за місцями перших знахідок.

У часи Визвольних змагань за доби Української Народної Республіки та Української Держави Гетьмана Скоропадського гривня була нашою національною валютою.

Спеціальним законом від 1 березня 1918 року було запроваджено національну валюту – гривня. Відновлення цієї назви, як і прийняття Тризубу за гербом – мало свою конкретну мету: закріпити за Україною першість у спадку Русі. Проголосити цими атрибутами державності – історичну тяглість та свою окремішню і незалежну історію.

Протягом Визвольних змагань були надруковані номінали: 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень.

 

Із відновленням незалежності у 1991 році український уряд прагнув створити свою грошову одиницю. Проте, було розуміння, що гіперінфляція, зумовлена економічною кризою – підірвала б будь-яку грошову одиницю. Тому було вирішено тимчасово запровадити до обігу "купони багаторазового використання".

Саме вони і прийняли всі удари інфляції та перетворили кожного українця на мільйонера. Та вже з 1992 року розпочалась жвава робота над ескізами перших грошей – як банкнот так і монет.

25 серпня 1996 року було оголошено Указ Президента "Про грошову реформу в Україні". Відповідно до Указу з 2 вересня в Україні запроваджувалась гривня, яка дорівнювала 100 тисячам купонів. Обмін грошей та всі перерахунки було здійснено протягом 2-16 вересня 1996 року.

 

Із впровадженням гривні у 1996 р. ми отримали не лише нові гроші, але й набір героїв нашої історії, що були розміщені на найпоширеніших зображеннях. Особливої уваги слід надати постаті Гетьмана Івана Мазепи.

У 90-х роках ще діяла потужна пропаганда про нього, як про зрадника. Із розміщенням його портрету на 10 грн, його постать дедалі менше демонізувалась серед людей і всі "полтавскіє побєди" та "анафеми" - лишились виключно для п'ятої колони.

Слід відзначити, що за часів Кучми зображення гривні кардинально змінилось. У 2004 р. на номіналі 1 грн зникли руїни Херсонесу/Корсуня. Їх замінило зображення княжого Києва.

Окремі групи невігласів промовляли, що руїни на грошах спричинять руйнацію держави. Херсонес – наш надважливий історичний маркер прибрали. Крим у 2014 р. окупували, а РФ випустила банкноту в 200 рублів з тими самими руїнами...

Разом із тим з'явився новий портрет Володимира Святого: довге не мите волосся та борідка. Подейкують – це був вплив "бородатої партії" на чолі з Табачником. Це був елемент гібридної війни.

 

Замовники з уряду прекрасно розуміли, що вусаті князі на купюрах не підпадають під російський образ князів. А для п'ятої колони це було надважливим завданням – "розмити" українську ідентичність та звести її до спільної з російською.

Долучились до цих процесів і керівники російської православної церкви в Україні. Справді, як це святий може бути без бороди. Разом із тим, на сотнях монетах Володимира Святого з його зображенням – жодної з бородою!

У 2000-х гривню ще кількаразової ґвалтували. Випускали монети до "ювілеїв". Тричі вони стосувались ІІ Світової війни, яка на монетах визначалась 1941-1945 рр. Без жодних натяків про окупацію німецько-радянськими військами Польщі у 1939 р, коли розпочалась війна для мешканців західної України.

Образ Володимира та Ярослава на сучасних банкнотах та металевих гривнях не відповідає їхньому реальному вигляду. Наші князі – на найпопулярніших зображеннях в Україні і до цього часу є візуальною пропагандою "російського світу". Ці зображення промовляють українцям, що наші князі виглядали саме так, як вони виглядають в Росії. А отже "одна історія, одін народ".

Цими днями готую звернення до Національного банку України з вимогою змінити зображення наших правителів на банкнотах і монетах відповідно до історичних джерел.

Дарія Гірна: Одеса саботує закон про дерусифікацію

Більшість пам'ятників в Одесі російським імперцям, які відкривалися за участю росіян і радників путіна – стоять на своїх місцях, бо "не на часі". Знесення Катерини ІІ – це була велика красива ширма, яка стала можливою завдяки загальнонаціональному розголосу. Мер міста саботує не тільки закон про дерусифікацію, найбільший цинізм в тому, що Труханов дозволяє називати вулицю на честь сучасного героя України хіба на околиці Одеси.

Юрій Луценко: Генерал МВС, якого боялися бандити і корупціонери

17 березня о 6 ранку помер генерал МВС Геннадій Генадійович Москаль. Він прожив яскраве життя. Профі. Оригінал. Українець. Він любив екстрим, вмів послати і відповісти ваті факом. Але день і ніч працюва для людей. Паливо, американський пологовий центр, підручники для шкіл, фортифікації, вода та хліб по прифронтових селах... За це його поважали і вороги.

Володимир Старик: "Етнографічна карта Буковини" Аркадія Жуковського

Найважливішу картографічну працю академіка Аркадія Жуковського, яку первісно було видано в Парижі в 1956 році як додаток до збірника "Буковина - її минуле і сучасне", – а насправді як одну з найважливіших його складових частин, – перевидано новим накладом нещодавно в Чернівцях.

Андрій Здоров: Богдан Хмельницький - об'єкт російської пропаганди

В інтерв'ю Такеру Карлсону Путін посилався на листи Богдана Хмельницького, українського гетьмана, який нібито просив російського царя взяти Україну під свій захист. Міфологема "возз'єднання України із Росією" або просто "воссоединения Руси" давно вже служить виправданням російської військової, політичної та культурної експансії. Одним із прикладів цього був і пам'ятник Богдану Хмельницькому, споруджений у 1888 році в Києві.