Фурцева злякалась "Диявола"

Уряд СРСР забороняв нерадянському режисерові… показувати його ж власний фільм у себе ж на Батьківщині. Звучить як нонсенс, однак такий випадок і справді був – радянська цензура відправила на полицю фільм польського режисера Анджея Жулавського на цілих 16 років!

 

СРСР був авторитарною державою, яка втручалася у справи інших країн. Яскравим прикладом були жорстокі придушення повстань в Угорщині (1956) та Чехословаччині (1968). Радянський союз також міг диктувати свої умови своїм сателітам з Організації Варшавського договору – кого призначити на які посади, кого звільнити, які закони треба прийняти, куди ввести свої війська, чию Олімпіаду треба бойкотувати.

Часом уряд СРСР міг би заборонити якомусь нерадянському режисерові… показувати його ж власний фільм у себе ж на Батьківщині. Звучить як нонсенс, однак такий випадок і справді був – радянська цензура відправила на полицю фільм польського режисера Анджея Жулавського на цілих 16 років! Цей акт відбувся навіть не з боку Генерального Секретаря СРСР – фільм заборонила до показу міністерка культури СРСР Катерина Фурцева.

Анджей Жулавський
Анджей Жулавський

Цей фільм називається "Диявол", він був знятий в 1972 році. Дія фільму відбувається в січні 1793 року, тобто момент ІІ поділу Речі Посполитої, на території Великопольщі (історичного регіону на заході Польщі), яку на той момент вже зайняли пруські вояки. Якийсь незнайомець (Войцех Пшоняк) звільняє з-під варти головного героя – шляхтича на ім'я Якуб (Лешек Телешинський) звинуваченого в царевбивстві.

Повернувшись додому, Якуб бачить, наскільки морально занепала його родина. Наречена виходить заміж за іншого чоловіка, рідні брат і сестра вчинили інцест, батько покінчив з собою, а мати – "найбільша блудниця країни". Тоді ж Якуб звертається до свого визволителя, який дає головному герою лезо і пропонує йому стати таким собі Ісусом Христом, який має "очистити світ від морального занепаду", ріжучи цим лезом всіх, на кого вкаже пальцем незнайомець. Наприкінці виявляється, що Незнайомець, який запропонував Якубу "очистити світ" – це сам Диявол.

 

Лешек Телешинський та Войцех Пшоняк (в чорному) у фільмі "Диявол"

Фільм "Диявол" Анджея Жулавського за жанром – містичний трилер. В ньому присутні сцени насильства – Жулавський славився як режисер, який "знімав кіно не для всіх". Саме за надмірну жорстокість пані Фурцева відправила фільм на полицю.

І тут читачі мали би задати питання. Якщо у фільмі присутні надмірно жорстокі сцени, то чому не можна було просто не допустити стрічку в радянський прокат, як це було з іншими закордонними стрічками? За що радянська чиновниця аж настільки втрутилася у внутрішні справи ПНР, що заборонила тутешньому режисерові показувати цей фільм у його ж країні? Чому польська цензура діяла за прямою вказівкою з Москви, а не з Варшави?

Багато хто пов'язує це питання з подією, що відбулася за кілька років до виходу фільму. Мається на увазі Празька весна, яка була жорстоко придушена танками країн Організації Варшавського договору. Представники інтелігенції країн соцтабору, в тому числі пан Жулавський, не змогли пройти повз.

Між сюжетом фільму "Диявол" та подіями у Празі і справді можна провести певні паралелі. Поляки вважають всі три поділи Речі Посполитої актом окупації своєї країни, так само, як окупацією вважався ввід радянських військ до Чехословаччини. До того ж Диявол у стрічці – прусак, тобто представник окупанта, який підштовхує головного героя вчиняти вбивства нібито на благо.

 
Празька весна

Як стверджував сам режисер, метою фільму було дати відповідь на питання – що є зло? Чи це сила, яка керує людиною? Чи може це сама людина, яка виконує накази сили?






Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».