Щоденник Скотта: полярне вбрання

Недоліки нашого одягу – річ суто технічна, і обговорюємо ми її надто часто, щоб зараз детально розписувати; але за результатами цього нового дослідження наших арктичних попередників можу з задоволенням зазначити, що стає дедалі очевиднішим, що наше вбрання – найкраще з усіх, що будь-коли створювали для такої мети. Єдиний виняток – можливо, для весняних мандрів краще годилися б шкури, але ця альтернатива нам не доступна. Попри це, ми постійно вносимо дрібні вдосконалення

 

Від редакції: 25 листопада 1910, британський капітан Роберт Скотт тільки-но збирався покинути Нову Зеландію і вступити у гонку з норвежцем Руалем Амундсеном за право першим встановити свій рідний прапор на південному полюсі.

Із люб'язного дозволу перекладача"Історична правда" публікуватиме щоденникові записи керівника британської експедиції, що розміщуються на Фейсбук-сторінці "Полярний щоденник капітана Роберта Скотта".

Четвер, 31 серпня.

Прогулявся із Вілсоном по володіннях і Рампі. Тепер ми вже досить впевнені стосовно деяких речей, які спершу збивали нас з пантелику.

Рампа – це, поза сумнівом, морена, яка стоїть на руйнованому краю глетчера. Назовні виступає чимало підніжного льоду, але раніше ми сумнівалися, чи ця крига не є результатом зимового дрейфу і літнього танення.

Думки у нас розходяться щодо того, чи ці моренні матеріали були нанесені на поверхневі шари чи витиснуті з нижніх шарів криги, як це буває в альпійських глетчерах.

Нема сумнівів, що глетчер відступає доволі швидко, тож можна бути впевненим, що численні льодові плити навколо хатини – це рештки глетчера, от тільки цьому твердженню суперечить той загадковий факт, що пінгвіняче пір'я було знайдене у нижніх шарах обох льодових печер.

Зсув рівнів у моренних матеріалах може бути відповідальним за висихання деяких озер та за формування терас в інших, тоді як химерні рівчаки у землі, очевидно, з'явилися через тріщини у кризі внизу.

Ми тепер майже впевнені, що дивні кратери Рампи – це всього лише наслідок вивітрювання великих брил агломерату. Як наслідок вивітрювання – вони неповторні. Ми поки що не знайшли задовільного пояснення широким скидам [Скид – зміщення одної ділянки земної кори відносно іншої у вертикальному чи похилому напрямі], які перетинають кожне найменше узвишшя у наших найближчих околицях.

Вони, мабуть, походять від нерівномірного вивітрювання потоків лави, але сам процес уявити собі важко. Ухил лави на нашому мису відповідає ухилу лави на Неприступному острові, тобто центр виверження десь на півдні, а не на Еребусі. От і пожива для роздумів для геологів.

У середу віяв досить сильний вітер з NNW, вдень ущух, а пізніше піднявся зі снігом з SE, якраз коли ми розверталися назад із прогулянки; коли ми дісталися до хатини, вже розгорнулася повноцінна хуртовина.

 

П'ятниця, 1 вересня

Вночі дуже вітряно, під ранок тільки поодинокі пориви, а потім настав тихий погожий день. Якщо вересень буде таким же, як і серпень, то нам взагалі не буде чого нарікати. Незадовго до полудня Мірз та Димитрій вирушили до Гат-Пойнту.

Собаки у гарній формі. Упряжка Димитрія на повному ходу перетнула торосисту припливну тріщину і скинула погонича на сніг. На щастя, на крижині було кілька людей.

Я рвонув до саней, коли вони мчали повз мене, і успішно застрибнув на них; Аткінсон теж за них ухопився, але впав і його поволокло по кризі. Обтяжена, упряжка стишила хід, а незабаром підбігли інші і зовсім її зупинили. Димитрій дуже знітився. Він надзвичайно жвавий і це вперше його скинули з саней.

Насправді у Мірза немає жодних причин вирушати зараз, але він все-таки вирішив піти і, мабуть, сподівається краще натренувати тварин, коли буде з ними наодинці. Події розгортаються так, ніби ми відправляємо передовий загін для літньої кампанії.

Я тим часом із умілою допомогою Боверса старанно працюю над обчисленням потреб для санного переходу. У світлі цих обчислень план походу розробляється сам собою і я відчуваю, що він вийде бездоганним; та все ж треба врахувати безліч дрібниць, а всі замисли мають бути гнучкішими, ніж зазвичай, і враховувати крайні ймовірності повного успіху або цілковитого провалу моторів.

Думаю, що план наш цілком можна здійснити і без моторів (хоча в цьому випадку необхідно, щоб усе інше було в повному порядку), але й підмогою моторів треба скористатися в повні. Наша весняна подорож має відбутися строго за планом. Е. Еванс, Ґран і Форд знайдуть і наново помітять "Кутовий табір".

Тоді Мірз на собаках відвезе туди корму, скільки зможе. Сімпсон, Боверс і я розімнемося прогулянкою до Західних гір. Решту волею-неволею доведеться залишити вдома вправлятися з поні. Нелегко буде утримувати в порядку цих пустотливих звірят, бо пайок їхній збільшується.

Сьогодні відбулася зміна хазяїв: за новим розпорядком Вілсону дістався Ноббі, Черрі-Гаррарду – Майкл, Райту – Китаєць, Аткінсону – Єгу.

Нові погоничі ніби задоволені своїми тваринами, хоча ті аж ніяк не подарунок.

 

Неділя, 3 вересня

Погода й досі гарна, температура нижче тридцяти. Усе йде чудово, всі в піднесеному настрої. Вчора ввечері Боверс дав лекцію про полярне вбрання. Він ретельно опрацював тему, скориставшись нашою полярною бібліотекою, і доніс її з притаманними йому критикою та гумором; а після нещодавньої мандрівки він і сам заслужив право вважатися авторитетом у цьому питанні.

Недоліки нашого одягу – річ суто технічна, і обговорюємо ми її надто часто, щоб зараз детально розписувати; але за результатами цього нового дослідження наших арктичних попередників можу з задоволенням зазначити, що стає дедалі очевиднішим, що наше вбрання – найкраще з усіх, що будь-коли створювали для такої мети.

Єдиний виняток – можливо, для весняних мандрів краще годилися б шкури, але ця альтернатива нам не доступна. Попри це, ми постійно вносимо дрібні вдосконалення.

Продовження чекайте на нашій сторінці вже за тиждень.


Більше про експедицію Роберта Скотта читайте на сторінці Полярний щоденник капітана Роберта Скотта у Фейсбук.


Приємного читання!


N.B. Текст оригіналу перебуває у суспільному надбанні. Права на текст перекладу застережено.






Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: складні переходи

Це не погода, а якесь божевілля. Побудив усіх о 2:30 ранку, маючи намір вирушити о 5. Було мрячно і сніжно, але загалом стерпно; однак за сніданком вітер став дужчати, а о 4:30 уже розбушувалась повноцінна південна буря. Стіни для поні знесло, зібралися великі замети, які швидко поховали під собою сани. Сильнішого літнього вітру я тут ще не бачив.

Володимир В'ятрович: Нотатки на берегах книги Ярослава Грицака “Подолати минуле: глобальна історія України”

Написати нині оригінальну узагальнюючу історію України, яка б не нагадувала шкільний підручник, важко. Для цього потрібно обрати незвичний кут зору, застосувати нову оптику. Ярослав Грицак спробував зробити це. Для розгляду минулого він обрав, як пише сам, «свій улюблений інструмент — телескоп”, і його книга стала цікавою спробою розглянути українську історію з перспективи світової.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: Бонз зжер окуляри Крістофера

Забавний випадок трапився, коли Райт відійшов від свого поні, щоб перевірити санометр. Китайцю, схоже, не сподобалося, що його кинули, і він помчав кентером до решти. Райт на своїх довгих ногах заледве встиг перехопити цю панічну втечу, але найсмішніше було, коли старий Єгу підхопив ту саму болячку і кинувся незграбним кентером услід за Китайцем. Оскільки ми з самого початку думали, що він і на один-єдиний перехід не здатен, то бачити його в такому гідному похвали настрої – приємна несподіванка. З Крістофером і далі суцільний клопіт; боюсь, приборкаємо ми його тільки тоді, коли він знесиліє.

Центр досліджень визвольного руху: Історична пам'ять в небезпеці!

Заява щодо ліквідації «Міжнародного Меморіалу» та Правозахисного центру «Меморіал» російськими судами