Совок совком не подолати

Мені не подобається термін "фашизм", вжитий щодо російського ладу. Різниця між одним та іншим, як між лайном і делікатесом. Я не буду вдаватися в сотні нюансів у десятках сфер. Скажу тільки, що фашизм - це ідеологія становлення надлюдини, жорстокої, але величної. Надлюдини у надсистемі. Невже те, що відбувається в Росії, хоч якось відповідає цьому.

 

Хоча я зараз перебуваю за кордоном і жодним чином не беру участі у війні, все ж скажу дещо. Мені не подобається перенесення наративів німецько-радянської війни на війну сьогоднішню.

Мені не подобається термін "Велика Вітчизняна Війна", вжитий у контексті боротьби за Україну. Тим більше, що ми добре пам'ятаємо, що війна ця почалася не 12 днів тому, а ще тоді, як проти Януковича виступив Майдан.

І термін "Визвольні Змагання" мені видається куди більш доречним. Тим більше, що в нашій історії вже були двічі визвольні змагання - і обидва рази проти одного й того ж ворога. І ці, Треті Визвольні Змагання - проти нього ж.

Як на мене, цей термін куди краще передає суть того, що відбувається, адже визвольні змагання - це боротьба за волю, а вітчизняна війна - це війна за вітчизну, не названу на ім'я. Минулого разу такою вітчизною взагалі був СРСР.

Так само мені не подобається термін "фашизм", вжитий щодо російського ладу. Різниця між одним та іншим, як між лайном і делікатесом. Я не буду вдаватися в сотні нюансів у десятках сфер. Скажу тільки, що фашизм - це ідеологія становлення надлюдини, жорстокої, але величної.

Надлюдини у надсистемі. Невже те, що відбувається в Росії, хоч якось відповідає цьому. Ніт - ми маємо справу з "рускім міром" - тричі перетравленою ідеєю візантійства, накладеною на ординський спосіб мислення і политою перестояним потом сталінської портянки.

Ну і ідея щодо міст-героїв мені також не зайшла. Сформулювати чому поки не можу, просто пишу.

Але ось День Перемоги має бути. Тут жодних протиріч не відчуваю. Тільки ось він ніколи й нізащо не має стати святом дідів на палках.






Єфрем Лукацький: Камера, яка співчуває

Ще якихось чотири роки тому, перед початком війни, документальна фотографія в Україні вмирала. Мало кого у світі цікавили новини з України, а місцеві видання закривалися, насамперед звільняли фотографів, доручаючи текстовим журналістам фотографувати на телефон. Але війна змінила все. Тепер знімки знову стали потрібні. Кожен зі смартфоном став свідком. Вибух ракети — кров на асфальті — зображення в соцмережах.

Рефат Чубаров: Заява Меджлісу кримськотатарського народу щодо неприпустимості визнання Криму російським

Меджліс кримськотатарського народу – вищий представницький орган корінного кримськотатарського народу України – категорично відкидає будь-які пропозиції або дії, спрямовані на визнання російськими тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які є невід’ємною складовою частиною України в її міжнародно визнаних кордонах.

Олексій Мустафін: Гюнтер Гійом: шпигун, що керував справами німецького канцлера

Вранці 24 квітня 1974 року західнонімецька поліція затримала Гюнтера Гійома, особистого референта федерального канцлера Віллі Брандта. Двері будинку, де він жив разом з дружиною, референт відкрив «гостям» сам - як кажуть, у домашньому халаті. У чому його можуть звинуватити, Гійом вочевидь здогадувався, тому й не став відмовлятися, а одразу заявив: "Я офіцер Національної народної армії НДР та співробітник Міністерства державної безпеки. Прошу шанувати мою честь офіцера".

Олександр Зінченко: Чергова провокація з могилою українців на горі Монастир у Польщі

Що залишається польським правим, коли вони за 8 років нічого не змогли зробити, займаючись дрібними повокаціями та махінаціями у питанні складних питань спільної історії? Правильно - нові провокації, в сподіванні, що травмовані війною українці влаштують істерику та зупинять роботи в Пужниках і Углах.