День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського
Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».
Про Піпського пишуть, що він народився у Нижанковичах або в Мальговичах у 1898 році. Принаймні, так стверджує Вікіпедія, без зазначення джерела такої інформації. Ця ж дата мандрує з однієї статті в іншу. І часом потрапляє у наукові публікації без належної верифікації.
Найкраще джерело для перевірки чи встановлення дати народження людини – це метричний запис.
Метрична книга греко-католицької церкви села Нижанкович зберігається у Центральному державному історичному архіві у Львові (ф.201, оп.4-а, спр.6951), оцифрована та оприлюднена на сайті архіву.
Я її переглянув і запису про народження Григорія там не виявив. Більше того, прізвище Піпський там практично не зустрічається. Чи не єдиний виняток – записи про "бабу" (повитуху, акушерку, жінку, яка прийняла пологи) Єву Піпську. Зараз у Нижанковичах Піпські проживають, принаймні від другої половини ХХ століття.
Отже, можемо стверджувати, що крутянець Григорій Піпський народився не у Нижанковичах. Круг пошуку звузився.
Українці Мальгович належали до греко-католицької парафії у с. Германовичі. Відповідно запис про народження Григорія мав би бути у метричній книзі цієї церкви.
Ці метричні книги зберігаються в Уряді цивільного стану в Перемишлі. Однак, вони є лише за 1879-1886 та 1906-1907 рр. Прикро, але за роки, у які народився Григорій Піпський метричні книги не відклались. Відтак перевірити відомості про його народження у Мальговичах можливості наразі немає.
Є спогади сина сусідки Піпських у Мальговичах Омеляна Ноджака, що мама Григорія – Текля – була полькою з походження. А, отже, є сенс пошукати метричний запис про народження у метричних книгах костелу, до якого належали Мальговичі.
Утім, поки що цю справу відкладемо і пошукаємо інші історичні джерела, що можуть допомогти встановити дату та місце народження Григорія.
З рідного роду публікацій є інформація, що Піпський навчався в українській гімназії у Перемишлі. Ці повідомлення підтверджуються "Звітами дирекції ц. к. гімназії з руським викладовим язиком в Перемишлі", зокрема, за 1912-1913 рр., у якому зазначено, що Григорій Піпський навчався у V.a. класі гімназії.
У Державному архіві в Перемишлі збереглись документи цієї української гімназії. Серед них – книга під назвою "Головний каталог".
"Головний каталог" є збірником анкет гімназистів з інформацією про ім'я та прізвище, дата та місце народження, регіон походження, віросповідання та рідну мову, відомості про оплату за навчання чи звільнення від неї, стипендію, особливості вступу до гімназії учня, ім'я, прізвище, стан та місце проживання батька або матері, опікуна та відповідального надзирателя, річні оцінки та кількість пропущених занять.
Саме з цих документів можемо встановити точну дату народження Григорія Піпського – 16 січня 1896 року. Та місце народження і мешкання – Мальговичі. Ім'я батька – Іван.
Залишається лише визначити календарний стиль цього запису. Та й записів у греко-католицьких метричних книгах в Австро-Угорщині у цілому.
Загалом питання збереження юліанського стилю було одним із основних у дискусіях при створенні греко-католицької церкви наприкінці XVI століття.
Церква відрізнялась від римо-католиків, зокрема, і календарем. Це була важлива частина греко-католицької та руської (української) ідентичностей в Галичині.
Водночас існували інструкції для священників, які регламентували ведення метричних книг за григоріанським стилем.
До того ж, у випадку із "Головною книгою" української гімназії у Перемишлі ми маємо справу із офіційними документами. А вони мусили би бути датовані за григоріанським стилем.
Тож 16 січня – це за григоріанським (новим) стилем. У бій під Крутами Григорій пішов через два тижні після свого 22-річчя.
До 20-річчя бою під Крутами українська молодь у Перемишлі задумала організувати заходи. Виник спеціальний комітет, до якого серед інших увійшли Василь Нагайський, Володимир Загайкевич та Іван Барицький.
Запланували урочисту ходу, академію і, найголовніше, - встановити пам'ятник Григорію Піпському у його рідному селі Мальговичі.
Коштів на пам'ятник звісно ж не було. Тож вирішили видрукувати листівку з фотографією Григорія та продавати її, а виручені кошти витратити на будівництво пам'ятника.
Друк профінансував Іван Барицький. У кредитному товаристві "Українська щадниця" відкрито рахунок 144-755, на який мали надходити кошти на будівництво пам'ятника.
Маємо також скан іншої світлини Григорія Піпського. Ймовірно, ця фотографія існувала у кількох примірниках. Перший – у родині племінниці нашого героя-крутянця, яка передала її у 1990 році директору школи у Нижанковичах Ярославу Дмитерку. А той уже передарував одному із викладачів Львівського університету.
Другий примірник був в Омеляна Ноджака, який передав фото тому ж таки професору-журналісту зі Львова.
А третій примірник зберігався в Ігоря Ткаченка – нащадка власників квартири у Києві, в якій проживав Григорій Піпський під час навчання в Другій українській гімназії імені Кирило-Мефодіївського товариства.
Вочевидь, якась із цих фотографій і була оцифрована і наразі є легкодоступною в Інтернеті, але без належної атрибутації.
У неділю, 30 січня 1938 року Германовичі потопали у синьо-жовтих кольорах. Усе село було удекоровано українськими національними прапорцями. А біля церкви майоріли дві великі фани, теж синьо-жовті. Восьмеро польських поліцейських поважно походжали селом.
У храмі відбулось урочисте богослужіння за участі аж трьох священників: декана Івана Сендзіка, містодекана Михайла Мельника та парафіяльного священника Василя Сушка.
Після відправи частина людей пішла до хати батьків, де "зложили стареньким сивоволосим батькам крутянського героя подяку".
Свято продовжилось у читальні "Просвіти". Півтори тисячі людей зійшлись послухати виступ українських хорів. Виголосив промову очільник "Просвіти" у Перемишлі Євген Стахів. Завершилося свято промовою адвоката Миколи Хробака. А насамкінець присутні в єдиному пориві заспівали "Ще не вмерла …".
За непрямими, переказаними іншою особою, спогадами Ярослава Дмитерка кошти на пам'ятник Григорію Піпському у його рідному селі зібрати вдалось і пам'ятник таки з'явився. Але після Другої світової війни нібито був зруйнований.
Отже, віднайдено в архівних документах дату та місце народження Григорія Піпського - 16 січня 1896 року у Мальговичах. Також оприлюднено досі майже невідомий у науковому обігу скан листівки з портретом крутянця і частково встановлено шлях появи відомої світлини Піпського.
Залишається зрозуміти яким чином Григорій з Мальгович опинився у Києві? а також чи справді він співав гімн перед розстрілом. І ще – поставити крапку у різнописанні прізвища: Піпський чи Пипський.
Ця колонка не змогла би появитися без залучення моїх друзів та колег. Дякую за допомогу Станіславу Стемпеню - за пошук документів в Державному архіві та Уряді цивільного стану у Перемишлі, Галині Басарі-Тиліщак - за допомогу в опрацюванні джерел та Ігорю Чудійовичу - за надіслану фотографію листівки з портретом Григорія Піпського.
