Депутат УРСР з оунівського підпілля

Василь Шевчик був “обраний” до Верховної Ради УРСР у Добромильському виборчому окрузі Дрогобицької області 24 березня 1940 року. Зрозуміло, що справжніх виборів в СССР не було, членами парламенту ставали за рознарядкою. До неї, як представник бідного селянства, потрапив і голова сільради Ямни Долішньої Добромильського району Василь Шевчик. Наразі Василь Шевчик – єдиний встановлений депутат Верховної Ради УРСР, який брав участь у збройній боротьбі ОУН і УПА і загинув у ній

 

24 вересня 1946 у польському ув'язненні помер депутат Верховної Ради УРСР Василь Іванович Шевчик. Його затримали важкопораненим незадовго до цього вояками 90 піхотного полку Війська польського у с. Ямна Долішня Перемиського повіту (Польща) після бою з українськими повстанцями.

Про це повідомив командування 93-го погранотряда МВД закордонний агент "Сольський" (очевидно, працівник польських каральних органів).

За твердженням прикордонників, Василь Шевчик під час німецької окупації мав магазин у містечку Бірча, відтак у 1944 перейшов у підпілля, де нібито займав пост господарського референта Перемиської області ОУН.

Про Василя Шевчика як працівника господарської референтури Перемиської області ОУН у 1944 зізнавав заарештований керівник зв'язку штабу Воєнної округи УПА "Сян" Збігнєв Левицький-"Антена"-"Тернистий":

"Шевчик, псевдо не знаю, житель в с.Ямна-Дольна. Господарчий по линии ОУН–УПА, бывший в 1939–1941 годах депутат Верховного Совета УССР. Крестьянин, грамотный, при немцах работал в Союзе кооперативов в Бирче. Женат - семья в с.Ямна. Приметы: среднего роста, лысый, круглое лицо, лет до 40".

 

Зі звітів ОУН відомо, що 16 вересня 1946 року сорок вояків Війська польського зайшли до Ямни Долішньої за вівсом, натрапили над одним потоком (струмком) на стійку (варту) з'язківців підпільної мережі ОУН, з якими перебували інші місцеві повстанці (загалом 11).

Відкривши кулеметний вогонь, поляки поранили і захопили живими двох українських партизанів - "Буряка" ("Бурячинського") і "Колоса" і забрали їх зі собою до сусіднього села Риботич. При цьому "Буряк" невдовзі помер – або від поранення, або, можливо, вжив отруту.

У 1945 році "Буряк" був командиром адміністративної боївки ІІ району ОУН в Перемиському надрайоні "Холодний Яр". У повстанських документах про подано відомості, що він народився 28 червня 1904 року, закінчив 4 класи народної школи.

Від січня 1946 року "Буряк" разом зі своїм другом з Ямни Горішньої Павлом Сеньківим-"Жаром"-"Вістуном" працював у підпільній друкарні (технічному звені) надрайону "Холодний Яр" - як помічник друкаря і керівника техзвена "Данила".

В той час друкарня, зокрема, надрукувала журнал "інформатор" (ч.1/11), брошури "Большевицька демократизація Європи" і "Перемога", ряд листівок.

Влітку 1946 року "Буряк" і "Жар"отримали завдання підготувати нову криївку для друкарні. В результаті наскоку Війська польського 11 липня 1946 року в лісі Турниця біля Ямної Долішньої загинув "Жар". Пізніше пораненим потрапив до рук ворога і "Буряк". Він не зрадив жодного таємниці і помер у в'язниці.

Думаю, що "Буряк" це і є Василь Шевчик, хоча ця версія ще потребує підтвердження.

 
з приватного архіву Олександра криницького

Василь Шевчик був "обраний" до Верховної Ради УРСР у Добромильському виборчому окрузі Дрогобицької області 24 березня 1940 року.

Зрозуміло, що справжніх виборів в СССР не було, членами парламенту ставали за рознарядкою. До неї, як представник бідного селянства, потрапив і голова сільради Ямни Долішньої Добромильського району Василь Шевчик.

У 1944 році значна частина Добромильського р-ну в результаті "вирівнювання" кордону була передана Польщі, село Ямна було повністю депортоване, але повноваження Василя Шевчика як депутата на момент переходу в підпілля ОУН були чинні і формально закінчилися у 1947 році, після нових "найдемократичніших виборів".

Наразі Василь Шевчик – єдиний встановлений депутат Верховної Ради УРСР, який брав участь у збройній боротьбі ОУН і УПА і загинув у ній.






Єфрем Лукацький: Камера, яка співчуває

Ще якихось чотири роки тому, перед початком війни, документальна фотографія в Україні вмирала. Мало кого у світі цікавили новини з України, а місцеві видання закривалися, насамперед звільняли фотографів, доручаючи текстовим журналістам фотографувати на телефон. Але війна змінила все. Тепер знімки знову стали потрібні. Кожен зі смартфоном став свідком. Вибух ракети — кров на асфальті — зображення в соцмережах.

Рефат Чубаров: Заява Меджлісу кримськотатарського народу щодо неприпустимості визнання Криму російським

Меджліс кримськотатарського народу – вищий представницький орган корінного кримськотатарського народу України – категорично відкидає будь-які пропозиції або дії, спрямовані на визнання російськими тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які є невід’ємною складовою частиною України в її міжнародно визнаних кордонах.

Олексій Мустафін: Гюнтер Гійом: шпигун, що керував справами німецького канцлера

Вранці 24 квітня 1974 року західнонімецька поліція затримала Гюнтера Гійома, особистого референта федерального канцлера Віллі Брандта. Двері будинку, де він жив разом з дружиною, референт відкрив «гостям» сам - як кажуть, у домашньому халаті. У чому його можуть звинуватити, Гійом вочевидь здогадувався, тому й не став відмовлятися, а одразу заявив: "Я офіцер Національної народної армії НДР та співробітник Міністерства державної безпеки. Прошу шанувати мою честь офіцера".

Олександр Зінченко: Чергова провокація з могилою українців на горі Монастир у Польщі

Що залишається польським правим, коли вони за 8 років нічого не змогли зробити, займаючись дрібними повокаціями та махінаціями у питанні складних питань спільної історії? Правильно - нові провокації, в сподіванні, що травмовані війною українці влаштують істерику та зупинять роботи в Пужниках і Углах.