Карпатська Україна і угорський шовінізм
15 березня 1939 року на території сучасного Закарпаття проголошено державну самостійність Карпатської України проти якої одразу ж виступила Угорщина. Історія Карпатської України, на мою думку, – ключ до розуміння сучасної промосковської політики Будапешта
15 березня 1939 року на території сучасного Закарпаття проголошено державну самостійність Карпатської України проти якої одразу ж виступила Угорщина. Історія Карпатської України, на мою думку, – ключ до розуміння сучасної промосковської політики Будапешта.
У 1939 році у зв'язку із розпадом Чехословаччини на території Закарпаття були проведені демократичні вибори, в результаті яких перемогла партія "Українське національне об'єднання", депутати якої проголосили Карпатську Україну як незалежну державу, ухвалили її Конституцію й сформували основні органи державної влади.
Ще до проголошення незалежності на кордонах молодої держави почали концентруватися мадярські регулярні частини. 15 березня 1939 року 100-тисячна окупаційна армія перейшла кордон й розгорнула каральну операцію у трьох напрямах. Головний бій відбувся на Красному Полі неподалік Хуста, де угорська армія зустріла перший серйозний спротив.
Маючи кілька кратну перевагу у людях та озброєнні, угорські та німецькі військовики почали вимагати негайної капітуляції. У переговорах з окупантами брав участь командир "Карпатської Січі" Михайло Колодзінський, який заявив, що в словнику українського націоналіста такого поняття як "капітуляція" немає.
Опір у Карпатах. Як закарпатці боронилися від угорської агресії в 1939 році
Впродовж кількох днів "Карпатська Січ" тримала фронт. Але сили були нерівні й бій був програний. Однак героїчна боротьба забезпечила евакуацію українського уряду.
Після поразки на Красному Полі вцілілі підрозділи "Січі" відійшли в гори й продовжували партизанську війну. Окремі частини січовиків намагалися перейти у Галичину, але зустріли збройний опір поляків. Понад 600 січовиків загинули під перехресним вогнем на Верецькому перевалі. Аналогічна доля спіткала січовиків, які намагалися відступити у Румунію і Словаччину.
Мадяри жорстоко розправлялися із полоненими. Розстріли українців відбувалися в Хусті, Тячево, Солотвині. Дуже часто перед стратою січовиків катували, відрізуючи їм вуха та носи.
Вмирали січовики гідно, по-геройськи з окликом "Слава Україні!". Лаконічну, але точну характеристику подвигу "Карпатської Січі" дав Олег Ольжич: "А цілій українській нації героїчна епопея Закарпаття є каменем віри і твердим заповітом: боротися і перемагати!".
До речі, січовики-українці стали першими європейцями, які зі зброєю в руках виступили проти нацизму.
Окупаційна ж влада діяла жорстоко, як під час геноциду.
Без суду і слідства, тільки за підозру до "Карпатської Січі" і ОУН угорські терористи розв'язали етнічні чистки у Діброві, Бороняві, Тячеві, Чинадієві, Перечині, Квасах.
При цьому терористичні групи вривалися у госпіталі і лікарні. Убивали українців прямо у ліжках і на операційних столах.
Вбивали священиків. Так, у с. Грушові під час служби був заарештований, а згодом розстріляний місцевий священик о. Купар.
Жорстокого переслідування зазнали ченці ордену св. Василія Великого. Загін угорських бандитів вдерся до Імстичівського василіанського монастиря, обстрілявши його з кулеметів.
По всій території Закарпаття мадяри створили мережу тюрем, які вже через декілька днів були переповнені в'язнями.
Концентраційні табори для полонених січовиків відкрилися в Тячеві, Великому Бичкові, Хусті, Чинадієві, Мукачеві, Кривій біля Хуста, Рахові, Сваляві, Воловому Великому Березному.
Окупанти ніколи не приховували, що їм йдеться про тотальне викорінення українців з їх рідної землі.
Як відомо, Уряд Угорщини неодноразово закликав вшанувати "героїв", які у Другій світовій війні боролися "за Угорщину на Дону".
Нагадаю, "на Дону" у 1943 році була вщент розгромлена так звана 2 угорська армія, яка у складі нацистських військ вчинила страшні злочини проти мирного населення.
Фактично угорський уряд такою заявою визнав своє правонаступництво із державою, яка у роки Другої світової війни виступила на боці Німеччини.
Карпатська Україна та її армія. Унікальні ФОТО
Що ж, врешті, це справа угорського уряду і угорського народу.
Однак після такої заяви Угорщина має нести пряму відповідальність за військову агресію проти Карпатської України у 1939 році, а також злочини, які були вчинені на окупованих українських землях сучасного Закарпаття.
Сьогодні Угорщина воліє не згадувати цієї сторінки українсько-угорських відносин та своєї ганебної ролі в ній. Натомість Будапешт фактично став на бік Москви у війні з Україною, оскільки цілі московського шовінізму тотожні цілям угорського шовінізму в часи існування Карпатської України.
Будапешт вирішив, що може принижувати Україну, бо на його боці Москва. Будапешт не приховує, що мріє про "велику Угорщину" і вважає, що настав час про це сказати вголос.
Угорщина заговорила з Україною мовою ультиматумів і в хамській манері. Будапешт вийшов на слизьку дорогу оскаженілого шовінізму.
Але від цього є ліки – український націоналізм і Збройні сили України!
Маємо свій рахунок до мадярів.
В Української держави є всі підстави вимагати від Угорщини моральних і матеріальних компенсацій за події 1939 року.
Більше того, це наш обов'язок перед пам'яттю героїв, зокрема Карпатських Січовиків і ОУНівців, без слідства і суду розстріляних угорськими і польськими окупантами на Верецькому перевалі.
