Пам'яті Тетяни Балабушевич

Тетяна Балабушевич була відомою на Батьківщині й поза нею дослідницею історії України та Європи, економічної історії України XVI–XVIII ст., історичної географії та картографії, наукової бібліографії історії. Вона опрацьовувала проблеми аграрної історії, поділу праці та закордонних торговельних зв’язків різних українських теренів, території та кордонів запорозьких земель і правобережних козацьких полків, історії обігу й лічби монет, руху цін в Україні. Вона працювала і над систематизацією довідкової та енциклопедичної літератури. До бібліотеки НаУКМА надійшла свого часу як дарунок її книгозбірня у 763 назви

 

Шок, заперечення, розпач, жаль… Ці та інші подібні почуття володіють серцями багатьох людей, яким пощастило знати чудову людину, відому дослідницю, ветерана й співзасновницю кафедри історії НаУКМА Тетяну Аркадіївну Балабушевич, яку трагічна загибель вирвала з наших лав.

Тетяна Аркадіївна народилась у Києві 21 жовтня 1945 року. Належала до родини, відомої подвигом "свідків правди" – обраного ректора Київської духовної академії Олександра Глаголєва та його сина, "праведника миру" протоієрея Олексія, а саме до її лінії, відомої традиціями справжніх лікарів-гуманістів Аркадія та Агнеси Балабушевичів, визначними вченими інших напрямів, деяких представників якої було репресовано за найхимернішими звинуваченнями.

Матір Тетяни Аркадіївни, Наталію Аркадіївну Балабушевич-Довженко, згадують у спогадах майже всі дисиденти, бо вона надавала їм і сім'ям медичну допомогу, консультувала щодо виживання за політичних голодувань. А далі й сама Тетяна Аркадіївна користувалася у важкі часи всіма можливостями для надання реальної допомоги сім'ям представників дисидентського руху та нащадкам героїв Визвольних змагань.

Складнощі походження позначилися на тому, що по закінченню 1967 року Київського державного університету ім. Шевченка юній киянці довелося починати шлях до фаху з викладання історії в школі смт Тараща на Київщині. Але працелюбність і наполегливість створили можливість стати консультантом і редактором часопису Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, а вже 1972 року вступити до аспірантури на кафедрі історії середніх віків свого історичного факультету.

1975 року успішно захистила кандидатську дисертацію з історії магнатських господарств Львівської землі XVIII ст., працювала молодшим науковим співробітником ЦНБ АН УРСР, старшим. викладачем Чернігівського педагогічного інституту. З 1977 до 1992 Тетяна Аркадіївна працювала науковим, потім старшим науковим співробітником сектору спеціальних історичних дисциплін Інституту історії АН УРСР. А з 1993 року й до останку вже незмінно – доцентом кафедри історії Національного університету "Києво-Могилянська Академія", у створенні колективу якої відіграла вельми помітну роль.

Тетяна Аркадіївна Балабушевич була відомою на Батьківщині й поза нею дослідницею історії України та Європи, економічної історії України XVI–XVIII ст., історичної географії та картографії, наукової бібліографії історії. Вона опрацьовувала проблеми аграрної історії, поділу праці та закордонних торговельних зв'язків різних українських теренів, території та кордонів запорозьких земель і правобережних козацьких полків, історії обігу й лічби монет, руху цін в Україні. Тетяна Аркадіївна працювала і над систематизацією довідкової та енциклопедичної літератури. До бібліотеки НаУКМА надійшла свого часу як дарунок її книгозбірня у 763 назви.

Певна річ, що значна частина життя Тетяни Аркадіївни Балабушевич була пов'язана з викладанням у Могилянці. У пам'яті випускників вона постає як автор значного концептуального внеску в історичну освіту, ґрунтованого на приналежності України та її історії до історичного розвитку Центрально-Східної Європи, унікальних авторських курсів з історичної географії України, історії, історичної географії та націєтворення Центрально-Східної Європи, Імперії Габсбургів та численних інших.

Вони не забудуть її достоту материнського опікування, відкриття нею багатьом своїм учням наукового шляху своїм керівництвом підготовкою численних дипломних та дисертаційних праць. Колеги ж назавжди запам'ятають товариськість, доброзичливість, легкість у спілкуванні, готовність допомогти в найрозмаїтіших боках життя, щиру інтелігентність і справжній патріотизм.

Важко стримати сльози. Царство небесне Вам, дорога Тетяно Аркадіївно, вічні пам'ять і шана...

Олексій Мустафін: "Відплата за поразку", або навіщо Тохтамиш захопив Москву

26 серпня 1382 року володар Улуса Джучі хан Тохтамиш захопив і спалив Москву. Це сталося лише через два роки після битви на Куликовому полі у верхів'ях Дону, в який місцевому князю Дмитру чи не вперше вдалося взяти гору над великим татарським військом. Тож іноді припускають, що акція Тохтамиша була нічим іншим, як "відплатою за поразку".

Арсен Зінченко: Політична програма державотворення

Ще наприкінці 1980-х – на зорі 90-х років українська молодь йшла на вулиці з гаслами "Україна виходить з СРСР!", "Ні – союзному ярму!", "Ні – союзному договору!". Це був визначальний напрямок руху – до повалення кривавої комуністичної системи, до народовладдя і відповідальної перед народом держави, до звільнення від пут русифікації, до прав людини і головне – до відновлення самостійної і суверенної Української держави.

Юрій Юзич: Церемонія прощання з прапором

На наших цвинтарях майорять десятки тисяч прапорів, багато із яких - національні. На сонці, вітрі та дощі вони знищуються. За давньою лицарською традицією, яка плекається і в Пласті: прапор не можна прати, його - якщо не піддається реставруванню і не підлягає збереженню - можна лише спалити.

Богдан Червак: Україна між державною традицією УНР та УРСР

Щоб подолати більшість історичних міфів, створених та поширених Москвою, буде достатньо щоб Верховна Рада України ухвалила нормативно-правовий акт, який встановить юридичний та історичний зв'язок України з попередніми українськими державними утвореннями. Зокрема у законі слід юридично закріпити, що 24 серпня 1991 року Україна відновила свою державну незалежність і те, що вона є державою правонаступницею Української Народної Республіки.