Бандера кольору "олива"

Ця світлина цінна тим, що була першою в житті Степана (з тих, які збереглись). Три зірки на грудях свідчать, що на цей час він вже три роки був у Пласті. Тобто фото зроблене восени 1925 року, коли Степанку було вже 16 років. Восени… тому на тлі - золоте осіннє букове листя.

 
Кольоризація фото Тетяни Терехової

Найстаріше фото Степана - у чудовій волонтерській кольоризації Тетяни Терехової для видавництва Наш Формат. Ця світлина цінна тим, що була першою в житті Степана (з тих, які збереглись).

Три зірки на грудях свідчать, що на цей час він вже три роки був у Пласті. Тобто фото зроблене восени 1925 року, коли Степанку було вже 16 років. Восени… тому на тлі - золоте осіннє букове листя.

Коричнева хустка - це хустка тогочасного 5-го куреня юнаків імені князя Ярослава Осьмомисла в Стрию, в якому виростав юний Бандера. І в який він вступив лиш з третього разу, попередньо підтягуючи свій фізичний стан (слабаків не брали, бо "Пласт для всіх, але не всі для Пласту"). В цьому курені разом із Бандерою виростав, наприклад, майбутній генерал УПА Олекса Гасин - начальник ГВШ (Головного військового штабу - предтеча Генеральний штаб ЗСУ).

Жовто-чорні стяжки на плечі - це символ гуртка "Вовк" до якого належав "Ганді" (саме таким було перше пластове псевдо Бандери, який захоплювався відомим лідером індійського спротиву). В діаспорі практику маркування гуртків стяжками замінили на американську традицію круглих чорно-білих сильветок.

А в 20-40-х роках по кольору стрічок можна було дізнатись назву гуртка. Кількість назв була вичерпною і невеликою. У варіантах були лише назви звірів. Гурток Степана обрав собі символічного звіра, якого наслідував - звіра, який в наші дні став символом українських ССО.

Бандера виростав у сорочці кольру хакі, тепер популярно званою - "олива". Очі у Степана дійсно були сині. А народився він в останні дні грудня, але батько-священник прагматично записав сина датою, яка би при мобілізації давала дитині можливість потрапити в "річник" на рік пізніше.

Степану ця батькова хитрість не знадобилась - самобілізувався ще 18-літнім в бойову організацію УВО на чолі із Євгеном Коновальцем. І працював по лінії - сучасними словами - ІПСО. СКОБ!

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.

Юрій Гудименко: Україні потрібен власний Арлінгтон

Назви ваших сіл можуть увійти в історію гордо, як увійшов Арлінгтон, або з ганьбою, якщо частина мешканців буде силою перешкоджати будівництву військового кладовища. Це навіть дико звучить.

Олена Буруль: Як Голодомор з'явився і зник у любовному романі 1933 року

В листопаді 1933-го в газеті Welt Blatt, що видавалась у Відні, з'явився фрагмент роману Клотільде фон Штегманн "Завдяки тобі я знайшов батьківщину". Герой втікає з Радянського союзу до Німеччини у бочці, перепливаючи Дністер, там влаштовується на роботу, рятує дочку консула від падіння з коня. Всі ознаки третьосортного чтива для домогосподарок. Якби не початок роману, де йдеться про жорстоку більшовицьку політику і детально описуються події Великого голоду в Україні.