Бандера кольору "олива"

Ця світлина цінна тим, що була першою в житті Степана (з тих, які збереглись). Три зірки на грудях свідчать, що на цей час він вже три роки був у Пласті. Тобто фото зроблене восени 1925 року, коли Степанку було вже 16 років. Восени… тому на тлі - золоте осіннє букове листя.

 
Кольоризація фото Тетяни Терехової

Найстаріше фото Степана - у чудовій волонтерській кольоризації Тетяни Терехової для видавництва Наш Формат. Ця світлина цінна тим, що була першою в житті Степана (з тих, які збереглись).

Три зірки на грудях свідчать, що на цей час він вже три роки був у Пласті. Тобто фото зроблене восени 1925 року, коли Степанку було вже 16 років. Восени… тому на тлі - золоте осіннє букове листя.

Коричнева хустка - це хустка тогочасного 5-го куреня юнаків імені князя Ярослава Осьмомисла в Стрию, в якому виростав юний Бандера. І в який він вступив лиш з третього разу, попередньо підтягуючи свій фізичний стан (слабаків не брали, бо "Пласт для всіх, але не всі для Пласту"). В цьому курені разом із Бандерою виростав, наприклад, майбутній генерал УПА Олекса Гасин - начальник ГВШ (Головного військового штабу - предтеча Генеральний штаб ЗСУ).

Жовто-чорні стяжки на плечі - це символ гуртка "Вовк" до якого належав "Ганді" (саме таким було перше пластове псевдо Бандери, який захоплювався відомим лідером індійського спротиву). В діаспорі практику маркування гуртків стяжками замінили на американську традицію круглих чорно-білих сильветок.

А в 20-40-х роках по кольору стрічок можна було дізнатись назву гуртка. Кількість назв була вичерпною і невеликою. У варіантах були лише назви звірів. Гурток Степана обрав собі символічного звіра, якого наслідував - звіра, який в наші дні став символом українських ССО.

Бандера виростав у сорочці кольру хакі, тепер популярно званою - "олива". Очі у Степана дійсно були сині. А народився він в останні дні грудня, але батько-священник прагматично записав сина датою, яка би при мобілізації давала дитині можливість потрапити в "річник" на рік пізніше.

Степану ця батькова хитрість не знадобилась - самобілізувався ще 18-літнім в бойову організацію УВО на чолі із Євгеном Коновальцем. І працював по лінії - сучасними словами - ІПСО. СКОБ!

Олексій Мустафін: Останній трибун Рима. Любові й ненависті Коли ді Рієнцо

Історія знає чимало прикладів, коли народний улюбленець здобуває владу - і перетворюється на деспота та здирника. А після смерті про нього згадують як про героя-мрійника й зводять йому пам'ятники. Саме так сталося з Ніколо Габріні, більше відомого у світі під іменем Кола ді Рієнцо.

Олексій Мустафін: По каву на Страдуні. Військова авантюра, яка зламала Югославію

Однією з ключових подій хорватської Війни за незалежність і розпаду "другої" Югославії стала облога Дубровника. Міста, яке ще з 1972 року було демілітаризоване і формально перебувало під захистом ЮНЕСКО. Попри це командування югославської армії вирішило встановити над ним військовий контроль. Надто спокусливою йому здавалася перспектива "відрізати" від Хорватії усю Південну Далмацію.

Сергій Громенко: Історія російського імперіалізму і колоніалізму (чернетка гранднаративу). Частина ІІ

У період 1917–1921 рр. відбувся колапс Другої російської імперії, а контрольована більшовиками територія у 1918–1919 рр. стиснулася до меж XVI століття. Своє прагнення незалежності продемонстрували більшість народів колишньої Росії, і деяким з них вдалося створити власні держави. Через це пройшли всі переможені у Першій світовій війні імперії.

Олексій Мустафін: Формула миру, вагітна війною. Спроба примирити протестантів з католиками, яка ще більше посварила їх між собою

Закон Священної Римської імперії, схвалений рейхстагом 1555 року в Авгсбурзі, у світі більше відомий під іменем Авгсбурзького релігійного миру. Адже він вперше – і фактично, і юридично - визнав за підданими імператора, які були християнами, право обирати конфесію.