Степан Бандера і Тернопільщина

Вперше на територію Тернопільської області Степан Бандера потрапив у дитячому віці. У своїй автобіографії він зазначав, що будучи 10-річним хлопчаком пережив хвилюючі події відродження і будови Української держави.

 
Степан Бандера з членами кур'єрської групи ОУН

1 січня виповнилася чергова річниця з дня народження визначного борця за волю нашої держави Степана Бандери. Легендарного керівника Організації Українських Націоналістів сьогодні знають не тільки в Україні. Його постать також широко відома й за кордоном. Про те, що Степан Андрійович Бандера став символом боротьби мільйонів українців за свою державу, свідчить його діяльність в ОУН, зокрема і на Тернопільщині.

Вперше на територію нашої області Степан Бандера потрапив у дитячому віці. У своїй автобіографії він зазначав, що будучи 10-річним хлопчаком пережив хвилюючі події відродження і будови Української держави. Навесні-влітку 1919 р. він разом з родиною перебував у с. Ягільниця Чортківського району в отця Антоновича:

"У Ягольниці ми пережили тривожні й радісні моменти великої битви т. зв. Чортківської офензиви, що відкинула польські війська на захід. Але через брак військового постачання припинилася офензива української армії. Знову мусів початися відступ, цим разом за річку Збруч. Усі чоловіки з моєї родини, в тому числі й батько як військовий капелян у рядах УГА, перейшли за Збруч в половині липня 1919 р. Жінки й діти залишилися в Ягольниці, де пережили прихід польської окупації".

 
Степан Бандера

Починаючи з 1930 р. Степан Бандера був задіяний у референтурі пропаганди ОУН, зокрема очолював технічно-видавничий відділ, а згодом займався розповсюдженням підпільних видань на Західноукраїнських землях. Вже у 1931 р. він виконував обов'язки референта пропаганди у Крайовій Екзекутивні ОУН в Галичині. У цей час він кілька разів приїжджав у м. Тернопіль із нелегальними підпільними виданнями та відбував сходини із членами ОУН.

Також у 1931 р., відповідно до завдання Крайової Екзекутиви ОУН, Бандера інспектував мережу ОУН на Бережанщині, де зустрічався з місцевими керівниками українського підпілля та проводив збори членів ОУН у с. Куряни, Вільховець, Рай, Посухів, Лапшин, Криве, Ценів, Вівся, Конюхи Бишки та ін.

Потрібно також відзначити, що на Тернопільщині громадськість збирала кошти на підтримку Степана Бандери і його товаришів під час гучних політичних процесів у Польщі – Варшавського і Львівського (1935–1936 рр.), спрямованих на засудження ОУН. Так, у червні 1936 р. місцеві молочарні на Бучаччині та Тернопільщині робили збірки грошей для забезпечення членів ОУН, засуджених на цих двох процесах. Власне після цих процесів серед українського суспільства почав формуватися революційно-героїчний образ, що дав змогу ОУН на початку 1940-х рр. стати провідною політичною силою, а її провідник Степан Бандера отримав загальне визнання серед народу.

До слова потрібно зауважити, що на Тернопільщині у 1920-1930-хх рр. проживали близькі родичі Степана Андрійовича, до яких він час від часу навідувався. Доречно зазначити, що в час найбільшої організаційної діяльності ОУН та Української Повстанської Армії у 1943-1945 рр. родичі Бандери брали активну участь в українському підпіллі.

Так, зокрема його двоюрідна сестра Мирослава Антонович, яка проживала у с. Увисла Гусятинського р-ну, під псевдом "Сурма" очолювала Жіночу сітку ОУН в Копичинецькому районі та була провідницею районної референтури Українського Червоного Хреста (1944-1945 рр.), за що була засуджена у березні 1945 р.

 
Мирослава Антонович (08.05.1913 - 15.02.2000 рр). Копичинецька районна провідниця УЧХ і референтка жіноцтва ОУН (1944), забезпечувала лінії зв'язку для командування Кам'янець-Подільської групи УПА "22 б" на Тернопільщині, опікувалася станицею Кам'янець-Подільського обласного проводу ОУН у с. Увисла Чортківського р-ну (др. пол. 1944 р.). Заарештована органами НКВС (01.01.1945 р.)

Національно-визвольний рух під іменем Степана Бандери переріс у всенародну повстанську війну проти нацистського режиму і радянської тоталітарної системи, набравши значних масштабів. Саме з його іменем обидва окупанти ідентифікували і пов'язували прагнення українців до створення власної держави.

В часи відродження Української держави у 1990-х рр. Тернопільщина одна з перших увіковічнила пам'ять керівника ОУН Степана Бандери, відкривши пам'ятник у с. Козівка Тернопільського р-ну. На сьогоднішній день у м. Тернополі та майже у кожному райцентрі він постав у граніті, назвах вулиць та у найменуванні площ і скверів у населених пунктах області.

Петро Долганов: "Зміщення акцентів", чи пошук істини? Якою має бути українська відповідь на інструменталізацію пам’яті про Голокост під час війни

Успішний і вільний розвиток студій Голокосту – вже сам по собі засвідчуватиме абсурдність аргументів кремлівської пропаганди. Детальніше вивчення тих напівтонів, до інструменталізації яких часто вдаються російські пропагандисти, – чи не найкраща "зброя" в контрпропагандистській діяльності.

Тетяна Терен: Утойя - острів збереження пам'яті

22 липня 2011 року норвезький правий екстреміст Андерс Брейвік убив 77 людей. Восьмеро загинуло під час вибуху бомби біля будівель парламенту в Осло, ще шістдесят дев'ять Брейвік убив того ж дня у молодіжному таборі на острові Утойя неподалік від Осло, перевдягнувшись у поліцейського. Це найбільші втрати в історії Норвегії після Другої світової війни. Нині острів позиціонує себе насамперед "як місце для збереження пам'яті і продовження життя".

Артем Чех: Безликий далекий траур

Велика сіра трагедія, глевка маса болю і страждань, список дрібним шрифтом нікому не відомих, нікому не потрібних, приречених на забуття. І добре, що забудуть не всіх. Але й не всіх пам'ятатимуть. Так є. І це ок. Хоч і хотілося б знати і пам'ятати усіх.

Юрій Гудименко: Україні потрібен власний Арлінгтон

Назви ваших сіл можуть увійти в історію гордо, як увійшов Арлінгтон, або з ганьбою, якщо частина мешканців буде силою перешкоджати будівництву військового кладовища. Це навіть дико звучить.