Авдіївка - місце пам'яті

В Авдіївці були мурали Степану Бандері, Роману Шухевичу. Саме в цьому місті приймала присягу воїнів УПА, легендарна 1- ша Окрема штурмова рота ДУК "Правий сектор" під командуванням Героя України Да Вінчі. Російські окупанти з допомогою тисяч снарядів і бомб знищили місто. Вони не жаліли десятків тисяч своїх солдатів, які лягли при штурмі міста, вони не жаліли цивільних людей, які ховалися в підвалах. Вони не пожаліють наступного міста, яке вони захочуть захопити, якщо, ми їх не зупинимо.

 

Щоб швидше заїжджати в Авдіївку, ми з Олегом Ревегою їхали об'їздною дорогою, яка вела біля селища Піски, попри позицію "Мурашник" і далі на шахту Бутівка, позицію "Зеніт чи повертали ліворуч і попадали в саме місто біля "дев'ятини".

З дороги було видно Донецький аеропорт і сам тимчасово окупований Донецьк, тому, ми старалися їхати, як найшвидше. Олег натискав педаль газу і ми летіли зі швидкістю 100 - 150 кілометрів на годину.

Цією дорогою в Авдївку і навпаки до Первомайська, їздили тільки військові, які там стояли чи мали бойове розпорядження. Нас з Олегом знали всі, особливо наше привітання - від серця до сонця. Але пропуск нам надавав спочатку заступник командира одного із батальйонів Павло "Єгер", а згодом - уже заступник командира іншого батальйону - Андрій Верхогляд.

Сірий мікроавтобус "гуцуломобіль", впевненість в очах, пароль "Гуцул" і ми погнали на полювання.

Цією дорогою, ми таємно перевозили міни, гранати, патрони та інше спорядженя, яке нам було потрібно для "двіжів". Окупанти перли, будували укріплення, а наше командування виставляло патрулі, які забороняли нам же стріляти. Доводилося хитрувати і робити так, щоб штабні дозорні не знали про нашу роботу і ворогів ставало менше.

Ще й в Карлівці, моментами в Нетайлово, стояли поліцейські екіпажі, які полювали на шукачів металу, контрабандистів, підпільних виробників самогону. Вони зупиняли нас і всіх військових, які їздили на цивільних номерах. Біля позиції - "Республіка Міст" і далі, вони боялися їхати. Тому, ми їхню боягузливість, обернули собі в користь.

Цією дорогою, ми моментами возили в Авдіївку артистів, журналістів, волонтерів.

Цією дорогою, ми їздили в Авдіївку на базу до Да Вінчі, щоб вирішити певні наші питання і спланувати роботу з підрозділами "Омега" та ЗСУ.

П'ять років життя пов'язаного з Авдіївкою і її околицями. Саме в цьому місті, в церкві, якої не має, я хрестив одного чудового хлопця. Там, ми знайомилися з певними людьми, спогад про яких досі гріє серце...

Саме в Авдіївці були мурали Степану Бандері, Роману Шухевичу. Саме в цьому місті приймала присягу воїнів УПА, легендарна 1- ша Окрема штурмова рота ДУК "Правий сектор" під командуванням Героя України Да Вінчі.

Російські окупанти з допомогою тисяч снарядів і бомб знищили місто, яке було одне з найбільш українських. Вони не жаліли десятків тисяч своїх солдатів, які лягли при штурмі міста, вони не жаліли цивільних людей, які ховалися в підвалах. Вони не пожаліють наступного міста, яке вони захочуть захопити, якщо, ми їх не зупинимо.

Допомагайте Збройним Силам України в боротьбі за нашу Незалежність. Тільки в єдності наша сила.

Перегляньте репортаж з Авдіївки, коли Вовки Да Вінчі та інші добровольці, приймали присягу. Тільки заради цього ми повинні знищити окупантів, щоб повернути пам'ятні місця нашій країні.

Максим Майоров: "Шлях Ахмата". Чи можливий чеченський сценарій в Україні?

Головна ідея незалежності - бути господарем у власному домі. Чеченський національний рух був таким сильним у 1990-х, тому що чеченці пам'ятали про знищення інтелігенції, сталінську депортацію і упосліджене становище в хрущовсько-брежнєвському СРСР. Своя держава мала стати запобіжником від повторення цих поневірянь. Але сучасна Росія змогла зробити для чеченців боротьбу за власну державність дорожчою, ніж ризик і далі жити під владою примхливої імперії.

Михайло Ратушний: Рятуйте Україну, хлопці (Рух)! До 35-ї річниці створення Народного Руху України

Рух вже не могли зупини ніяке КГБ і ніяка міліція. Рух ставав масовим і по-справжньому Народним. Відчуття, коли на твоїх очах постає Нація, й на руїнах імперії, що валиться, постає обрис Вільної України – не можу забути і через 35 років.

Володимир В'ятрович: Василь Кук - музикознавець

9 вересня роковини смерті Василя Кука, якого усі знають як останнього командира УПА та керівника підпілля ОУН. Але є й інший менш знаний Кук - музикознавець.

Олег Пустовгар: 35 річниця Установчого з'їзду Народного Руху

35 років тому, 8-10 вересня 1989 року в конференц-залі Київської політехніки відбувся Установчий з'їзд Народного Руху України (НРУ) – потужної громадсько-політичної організації, що стала рушієм на шляху до відновлення Незалежності України.