Перший єврей, який загинув за Україну

Давно мене зацікавила світлина із одного видання про УГА з підписом: «Українські Січові Стрільці ховають свого побратима по зброї, жида, Ю. Литвака». Хто цей стрілець-доброволець, а також коли і де його похоронили досі було загадкою. Припускав, що це сталось десь у 1919 році, коли 1-ша бригада УСС воювала в складі УГА.

 

Давно мене зацікавила світлина із одного видання про УГА з підписом: "Українські Січові Стрільці ховають свого побратима по зброї, жида, Ю. Литвака". Хто цей стрілець-доброволець, а також коли і де його похоронили досі було загадкою. Припускав, що це сталось десь у 1919 році, коли 1-ша бригада УСС воювала в складі УГА.

Ще раніше вдалось знайти в реєстрі УСС, який зберігався у архіві НТШ, згадку про січового стрільця Йосипа Литвака. Але без облікової картки до якої було там посилання. Прізвище одне й те ж, але імена – різні. Тому продовжував пошуки. І от недавно пощастило – вдалось відшукати в Центральному державному історичному архіві України, м. Львів некролог про загиблого січового стрільця Осипа Литвака, якого побратими поховали на єврейському кладовищі.

Виявилось, що перший єврей-доброволець, який загинув за Україну у модерну епоху був не галичанином, як абсолютна більшість його побратимів-українців в УСС. В некролозі, створеному на основі стрілецької облікової картки, зазначається – народився він у 1898 році на Волині. У місті Володимирі Волинському, яке тоді перебувало в складі московської імперії.

 

За фахом Осип Литвак був кравцем. Коли у 1916 році на звільнену від московської влади Волинь прийшли Січові стрільці, то почали розгортати там українське шкільництво для діток. І зустріли цього волинського єврея. Який вирішив, що його покликання – боротись за кращу долю українського народу в складі УСС. Що євреї загалом, що українці з Волині, м'яко кажучи, не спішили в той час долучатись добровольцями до українського легіону в складі Австро-Угорської армії.

А єврей Литвак був одним із перших. Зрозумів суть визвольної боротьби українського народу краще за багатьох своїх однолітків-українців в оточенні яких виростав на Волині. Та за багатьох своїх одновірців (відомо, що в УСС було ще 6-ро євреїв-галичан, а загалом у легіоні було 0,25% "віри мойсеєвої" від загального складу добровольців). Так, 9 березня 1916 року Осип став добровольцем УСС. Можливо ще був неповнолітнім і мав, як багато інших Січових стрільців, лише 17 років (дату народження встановити ще не вдалось, щоб це ствердити).

У той час УСС стояли на фронтових позиціях біля Бережан у сучасній Тернопільщині. Через пів року після свого зголошення Литвак "помер наслідком рани в груди". Тобто був поранений, можливо в боях на горі Лисоні. І від отриманої травми закінчив своє земне життя в одному із шпиталів поблизу фронту. Січові Стрільці поховали свого побратима-єврея "в Рогатині на жидівському кладовищі".

Похорони здійснено "з великими почестями". В некролозі зазначалось: "сотня стрільців, офіцирський корпус і музика відпроводили його на вічний спочинок, далеко від рідної української Волині".

Наша честь вимагає від нас пам'ятати про кожного загиблого в боротьбі за Україну. Сподіваюсь, що колись вдасться знайти більше інформації про Осипа Литвака, його дитинство і юність на Волині. Можливо й могилу. І пам'ять про цього українського Героя буде вічною. Слава Україні!

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».