У Львові відкрили горельєф скульптору, командиру УСС Михайлу Гаврилку

Горельєф встановлено у Львові на вул. М. Коцюбинського, 21, на колишньому Академічному домі, збудованого коштом Євгена Чикаленка.

Про це повідомив президент історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль.

Встановлення пам'ятки ініціював онук Михайла Гаврилка – заслужений лікар України, академік медицини Орест Абрагамович. 

У цьому будинку, де тепер один із навчальних корпусів Української академії друкарства, Михайло Гаврилко свого часу проживав і тут він закликав до боротьби за Самостійну Україну.

""Романтик і трохи Дон-Кіхот", "визначний мистець", "ідеаліст кришталево чистої води", "князь Українських січових стрільців", – так називали Михайла Гаврилка його сучасники. Таким він залишиться і в нашій пам'яті", - сказав Роман Коваль під час урочистого відкриття горельєфу.

Автор роботи - калуський скульптор, член Національної спілки художників України Ігор Семак. Скульптор створив близько двох сотень образів борців за волю України, він автор Меморіалу козакам-добровольцям у Холодному Яру, а також скульптур Тарасові "Хаммеру", Дмитрові "Да Вінчі", командирові "Карпатської Січі" Олегові Куцину, поету-воїну Юрію "Руфу". 

Організатори заходу: Історичний клуб "Холодний Яр", Львівська обласна рада, НУ "Львівська політехніка", Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького.  

Михайло Гаврилко – громадський та військовим діяч, скульптор, офіцер січового стрілецтва і хорунжий армії УНР. Він створив пам'ятники Тарасу Шевченку в Кіцмані та Косові. У 1916 році відкривав перші українські школи на Волині. Розстріляний чекістами восени 1920 року на рідній Полтавщині. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

 

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".