Загинув у бою - біля Андріївської церкви в Києві
Київські бої українських військ із більшовиками в січні 1918 року досі належним чином не вивчені. З-поміж інших в тих боях брали участь галичани із Галицько-буковинського куреня Січових Стрільців. Вони до останнього вагались чи втручатись в "міжпартійну" боротьбу братів-наддніпрянців. Але все ж ухвалили рішення – підтримати Центральну раду. І вступили в бій. Із свого осередку на Львівській площі пішли зачищати українську столицю від повсталих більшовиків.
Київські бої українських військ із більшовиками в січні 1918 року досі належним чином не вивчені. Досі немає ані нормальних карт, ані меморіальних дошок на місцях боїв. Та й інформацій на них - хто, коли та де загинув.
З-поміж інших в тих боях брали участь галичани із Галицько-буковинського куреня Січових Стрільців. Який налічував близько 300 добровольців. Вони до останнього вагались чи втручатись в "міжпартійну" боротьбу братів-наддніпрянців. Але все ж ухвалили рішення – підтримати Центральну раду. І вступили в бій. Із свого осередку на Львівській площі (із стін сучасної Академії мистецтв) пішли зачищати українську столицю від повсталих більшовиків.
Учасник тих подій січовий стрілець Василь Кучабський згодом писав: "Хто поляг в Києві зі Січових Стрільців? Невідомо. Лише кілька назвиськ осталось в пам'яті. Василь Семець, колишній УСС, студент льввівського університету, дуже здібна й загально люблена молода людина; молодий студент, колишній УСС Роздольський, із батьків, що втратили всіх своїх трьох синів у війні за українську державність у 1918 і 1919 рр".
Далі Кучабський називає ще кілька прізвищ. Іван Грицюк, Гриць Матійчин із Стрийщини. Стецула, що поляг на горі Св. Володимира, тобто Володимирівській гірці, кинувшись "сам один із багнетом на п'ятьох большевиків". Маленчук, "незнаного імени й роду". І все… Жодних інших імен згиблих січовиків-галичан.
"Скрізь по вулицях валялись стрілецькі трупи, яких не мали коли підбирати стрільці, що падали від утоми з ніг у бою" - продовжував далі Кучабський. Після боїв командування куреня Січових Стрільців зібрали трупи свої побратимів. Але не встигли їх поховати, через штурм міста бандами Муравйова. "Список поляглих Січових Стрільців пропав кілька днів пізніше під час відступу з Києва".
Перший згаданий у переліку загиблих Василь Семець був вихованцем Пласту і одним із організаторів студентського куреня Січових Стрільців в Києві. Його поховали опісля урочисто на Аскольдовій могилі, разом із друзями, що загинули під Крутами. Його біографія і фото збереглись.
Сьогодні мені вдалось з'ясувати ким був січовий стрілець Роздольский, а також де він загинув. Його побратим Степан Бриль у досі неопублікованих спогадах згадував: "коли в січні 1918 року більшевики зайняли Київ, ми оба з О. Роздольським вступили до Стрілецької Січі. В часі боїв з більшевиками загинув Роздольський на Андріївськім переулку недалеко храму Св. Андрія в Києві".
У своїх спогадах Бриль також зазначив, що загиблий побратим був підхорунжим УСС Олександром Роздольським, студентом філософії. У серпні 1916 року вони разом – в бою на горі Лисоня (тепер Тернопільської області) – потрапили до московського полону. Їх, більше 40 полонених, відправили до Арзамасу, що за Нижнім Новгородом. У грудні 1917 року Роздольський та Бриль втекли з полону. Приїхали до Києва та пішли на службу у Секретаріаті Внутрішніх Справ УНР…
Збереглась облікова картка підхоружного УСС Олександра Роздольського. Згідно з нею Олександр, що загинув біля Андріївської цекрви, народився в січні 1893 року у селі Домажир Городоцького повіту. Тепер це фактично частина Львова. Село розташоване одразу за мікрорайоном Рясне-2 і в межах давно планованої окружної дороги.
Роздольський закінчив Львівську гімназію і 5 курсів (семестрів) філософського факультету Львівського університету. В серпні 1914 року був в числі перших, хто вступив до добровольчої формації УСС. До сотні співвзасновника Пласту Івана Чмоли, яка розгорталась в Гаях біля Львова. У сотні було багато гімназистів і студентів львівського Пласту, які майже повним складом пішли тоді добровольцями.
Стрілецьку присягу на вірність Україні Роздольский склав 3 вересня 1914 року. А рівно через два тижні вступив у бій із московськими окупантами у складі сотні Осипа Семенюка – одного з організаторів довоєнного Пласту. Воював в складі 2-ї сотні 1-го куреня УСС. Проявив себе в боях, отримав медаль за хоробрість. У червні 1915 року став вістуном (аналог теперішнього старшого солдата). У жовтні того ж року – десятником, у грудні – старшим десятником. Тобто отримав базові сержантські ступені, які були в УСС. У вище згаданому бою на Лисоні отримав поранення через що потрапив до полону.
Скільки ще таких "невідомих" добровольців української визвольної війни нам доведеться "відкривати"? Одне знаю, напевне, це потрібно зробити в пам'ять про кожного з них. Олександр Роздольський заслужив, щоб Київська міська рада – в незалежній українській державі – не лише прибрала пам'ятник більшовику Щорсу, а встановила біля Андріївської церкви меморіальну таблицю в пам'ять про загиблого від більшовицької кулі Січового Стрільця – добровольця.
