Путін збирає армію дітей

"Центр журналістських розслідувань" звернув увагу на звіти окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях Запорізької області, в яких йдеться про те, що окупанти залучили близько 1000 дітей до загонів, так званої, "юнармії", з метою їх індоктринації та манкуртства по відношенню до всього українського. Дітей будуть готувати до організації допомоги російській армії, а в подальшому - і до участі у бойових діях проти України.

 

3-го лютого президент росії підписав указ, яким посилює діяльність радянського тоталітарного пережитку під назвою "досааф", повністю підпорядковуючи організацію своєму "міністерству нападу рф".

Це не пересічний документ, а частина глобального російського плану по здійсненню асимілятивного геноциду України та української нації.

Колеги з незалежного медіа "Центр журналістських розслідувань" звернули увагу на звіти окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях Запорізької області, в яких йдеться про те, що окупанти залучили близько 1000 дітей до загонів, так званої, "юнармії", з метою їх індоктринації та манкуртства по відношенню до всього українського. Дітей будуть готувати до організації допомоги російській армії, а в подальшому - і до участі у бойових діях проти України.

Засновником "юнармії" є вже згаданий вище "досааф", який адміністративно посилений указом путіна. Таким чином, програма індоктринації дітей у вірування секти "побєдобєсія" є послідовно спланованою російською політикою.

Польський та американський науковець-правник єврейського походження Рафал Лемкін запровадив у міжнародному праві термін "геноцид" ще 1944 року. Він визначив геноцид як "координоване планування різних дій спрямованих на знищення основоположних основ життя національних груп, з метою повного винищення самих цих груп".

При цьому, Лемкін підкреслював, що геноцид не обов'язково означає безпосереднє знищення певної групи, а радше описує ситуацію, коли впроваджується план позбавлення певної групи необхідних умов її існування з метою руйнування політичних і соціальних інститутів, мови, культури та релігії такої групи. Про його дослідження та позицію багато писали наші колеги з Українського інституту національної пам'яті.

Примітно, що у 2015 році у російській федерації внесли праці Рафаеля Лемкіна про радянський геноцид в Україні до "федерального списку екстремістських матеріалів".

Індоктринуючи українських дітей на окупованих територіях, виховуючи в них ненависть до України та свого народу, путін та його кліка здійснюють асимілятивний геноцид української нації. Указ путіна щодо "досааф" та звіти окупаційних адміністрацій на ТОТ, знайдені українськими журналістами, є неспростовними доказами того, що політика асимілятивного геноциду є спланованою та втілюється путінським режимом.

Завдяки нашим колегам, в тому числі, народній депутатці Євгенії Кравчук, ПАРЄ прийняло відповідну резолюцію про "Протидію стиранню культурної ідентичності під час війни та миру".

Ми вимагаємо від російської влади негайно припинити цю злочинну практику та звертаємося до українских медіа, громадських організацій та наших іноземних партнерів звернути увагу на воєнні злочини росії та вживати заходів щодо документування цієї діяльності, щоб її винуватці рано чи пізно понесли заслужене покарання.

Артем Петрик : "Міжвоєнна Литва: час та конституції"

У ХХ столітті Литва пережила драматичну історію державного будівництва: від проголошення незалежності у 1918 році – до радянської окупації, втрати суверенітету, а згодом – відновлення державності на початку 1990-х років. Усі ці етапи супроводжувалися спробами закріпити нову політичну реальність у конституційній формі. Саме тому історія литовських конституцій – не лише правова, а водночас глибоко політична, національна й символічна. Вона є свідченням боротьби за право на незалежність, самовизначення та демократію.

Олексій Мустафін: Опір як доказ. Ліга захисту прав "непоміченої" нації

"Не було, немає і бути не може" - формула, з якою влада Російської імперії відмовляла в існуванні українській мові, насправді не є унікальною в історії Східної Європи. Майже в той самий час, коли на світ з'явилися Валуєвський циркуляр та Емський указ, німецький канцлер Отто Бісмарк не менш категорично стверджував, що "не існує ніякої албанської нації".

Радомир Мокрик: "Приклад російського шовінізму"

Тепер вся ця критика Булгакова насправді не виникла на порожньому місці. Вже тоді, коли в кінці 1920-х "Дні Турбіних" ставили в московських театрах, серед діячів української культури це викликало скандал і обурення. І це дуже важливо розуміти. Зараз це не намагання "переписати історію" чи "боротися з культурою". Це фактично повернення до дискусії, яка точилася вже дослівно сто років тому.

Олексій Мустафін: Шведська Мінерва. Королева, якій свобода була миліша за владу

Зречення монархів і в наші часи трапляються не часто, а кілька століть тому кожний такий випадок здавався чимось і справді екстраординарним. Проте рішення шведської королеви Христини вважали взагалі унікальним – хоча б тому, що вона сама наполягала на "відставці"– всупереч настроям придворних та парламенту.