Верховна Рада України визнала геноцид черкеського народу Російською імперією

Верховна Рада ухвалила постанову про визнання геноциду черкеського народу, який вчинила Російська імперія.

Відповідну постанову № 11347 підтримали 232 парламентарі.

Представники черкеського національного руху 6 червня 2024 року офіційно звернулися до Верховної Ради України і попросили визнати геноцид черкеського народу. Метою постанови називають підтримку поневолених Росією народів у їхньому прагненні шанувати свої мову, традиції та історію, відстояти свою ідентичність і право на вільний розвиток.

Геноцид черкесів Російською імперією відбувався під час Кавказької війни 1763–1864 років. Унаслідок бойових дій та переселень понад 90% черкесів було вичищено з їхньої історичної батьківщини. Натомість черкеські землі заселили іншими народами.

Уряд Російської Федерації досі не визнає геноциду і знищення черкесів. Офіційно день пам'яті жертв черкеського геноциду щороку 21 травня відзначають у трьох республіках: Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкесії та Адигеї.

 
"Вихід горян з аулів перед наближенням російських військ", Петро Грузинський, 1872
wikipedia.org

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.