Перший український воєнний співаник

110 років тому, у вересні 1915 року, у далекому Відні у друкарні Адольфа Гольцгавзена заходами і накладом "Союзу визволення України" друком з'явився перший український воєнний співаник – невеликий збірник "Сім пісень для вояків". Він, зокрема, був знаменний тим, що у ньому вперше було надруковано слова з мелодією пісні "Ой, у лузі червона калина"! Поза тим до співаника було включено інші пісні, які з часом набули великої популярності. Це, зокрема, "Гей, не дивуйтесь", "На Київ!", "Наше жниво", "І шумить, і гуде", "Генже, до бою!" та "Журавлі".

Як йшлося у передмові, "посилаємо вам, дорогі браття-вояки, невеликий, але серцю дорогий дарунок – сім українських пісень: на кождий день інша. Посилаємо, щоби мали при чім машерувати, свою душу розважати". Тобто упорядниками бачилося, що їхнє вживання у стройовій муштрі, так і співах між собою зможе піднести бойовий дух українських вояків у лавах австро-угорського війська. Також зазначалося – "пісні не нові. Їх здавна в нас співають, тільки з іншими словами. На місце оцих давніх слів підібрали ми нові, відповідні до нинішньої хвилі, до нинішнього великого дня, в якім рішається доля Європи, а разом з тим доля нашої дорогої, москалем поневоленої України". Як ці слова перегукуються із сьогоденням…

Поява у цьому співанику "Червоної калини" мало неабияке значення у її подальшій популяризації. Член Української Боєвої Управи УСС Іван Боберський (1873–1947) написав, що у час війни саме ця пісня "декларувала завдання визволення й рівноважила своєю вірою в щасливе майбутнє усі жалібні пісні".

Слова пісні "Гей, не дивуйтесь!" виражають радість з прогресу та перемоги, а також показує впевненість українського народу у своїх силах. Автор підкреслює громадську підтримку національного руху та активність в боротьбі за свободу. Крім того, вірш закликає монарха залишити свій престіл та переможно випити води з Волги-"матушки", оскільки справжня воля і право належать народу. Слова пісні "На Київ!" виражають віру в Божу допомогу та перемогу української справи. Автор впевнено заявляє, що їхні справа переможе, а москалі будуть прогнані. Із натхненням він оголошує, що коли вороги будуть переможені, українська хата буде наповнена волею і добром.

Читаючи слова "Ой у лузі …", яка стала народною піснею, легко виявити, що вони дещо відмінні від добре відомого нам нині тексту, мають інші строфи. Натомість у ньому ми не знайдемо рядки "Не хилися, червона калино, – маєш білий цвіт, не журися, славна Україно, – маєш славний рід" – вони з'являться вже значно пізніше. Другий-четвертий куплети тоді виглядали наступним чином:

Марширують наші добровольці на крівавий лан,

Визволяти наших українців з московських кайдан.

А ми наших братів-українців визволимо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Гей у полі ярої пшенички золотистий лан,

Розпочали стрільці українські з москалями тан.

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

То прославить по всій Україні Січових стрільців.

А ми тую червону калину збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо!         

Але це не остання інтрига у цій історії. Справа в тому, що якщо ми заспіваємо записану тут мелодію "Червоної калини", вона доволі відрізнятиметься - принаймні структурою - від тієї канонічної, яка всім відома. І тим, хто знає і співає, перевчити на первісний варіант складе напевно великий труд. Здивований, але про таку різницю побудови цієї мелодії не довелося прочитати навіть у спеціальних працях про стрілецькі пісні.